Сонячний зайчик і ведмедик

Ведмедик прокинувся, розплющив одне око і побачив, що на підлозі перед вікном сидить величезний Сонячний Заєць.

– Доброго ранку! — привітався Ведмедик. – Ти хто?

— Я — Сонячний Заєць, — відповів Сонячний Заєць. — Я чекаю, коли ти прокинешся.

І Ведмедик, позіхаючи, виліз із ліжка.

— Спершу застелимо ліжко, — сказав Сонячний Заєць і стрибнув на ліжко.

Ведмедик збив подушку, застелив ковдру.

– Так, – сказав Сонячний Заєць. — Тепер умиватимемося. — І перелетів до рукомийника.

Ведмедик умився.

– Тепер відчинимо вікно!

Ведмедик відчинив вікно.

— А тепер робитимемо зарядку! Раз два! — І Сонячний Заєць почав скакати по всій кімнаті.

— Ляжемо на спину! – крикнув він. Ліг на спину і витягнув вуха.

І Ведмедик ліг на спину і постарався передніми лапами витягнути хоч трохи свої вуха.

“От, – подумав він, – мені б такі вуха, як у Зайця!”

– Ти що це робиш? — запитав Сонячний Заєць.

— Та це я так, — сказав Ведмедик. – Що далі?

– Переходимо до водних процедур! — сказав заєць і поліз в миску з водою.

— Посунься, — сказав Ведмедик і сів поруч.

Коли вони розтерлися волохатими рушниками і сіли снідати, Ведмедик раптом вдарив лапкою по столу.

– А зуби! – сказав він.

– Так, сказав Заєць. — Тільки я забув про щітку.

І тоді Ведмедик почистив зуби своєю зубною щіткою, а Сонячний Заєць — лапкою, хоча це не за правилами і в кожного має бути своя зубна щітка, але що ж робити, якщо Сонячний Заєць цього ранку так поспішав до Ведмедика, що залишив свою зубну щітку вдома?

Коли вони знову сіли за стіл, у двері постукали і увійшов їжачок зі своїм Сонячним Зайцем.

— Доброго дня, Ведмедику! – крикнув Їжачок. — Ви вже снідаєте?

– Так. І ви сідайте! — сказав Ведмедик.

І вони вчотирьох сіли за стіл і смачно поснідали.

Зайчик і Місяць

Холодно взимку Зайчикові. Вибіг він на узлісся, а вже ніч настала. Мороз тріщить, сніг проти Місяця блищить, холодний вітрець з яру повіває.

Сів Зайчик під кущем, простяг лапки до Місяця, просить:

— Місяцю, любий, погрій мене своїми променями, бо довго ще Сонечка чекати.

Жалко стало Місяцеві Зайчика, він і говорить:

— Іди полем, полем, я тобі дорогу освітлю, прямуй до великого стогу соломи.

Попрямував Зайчик до стогу соломи, зарився в стіг, виглядає, усміхається до Місяця:

— Спасибі, любий Місяцю, тепер твої промені теплі-теплі.

Художник Галина Сокиринська.

Микола Щасливий цікавиться

• Задонатити
• Добровільну фінансову допомогу на розвиток проекту у вигляді довільної суми коштів, яка Вас не обтяжує, можна швидко надіслати за вказаним під кнопкою “Задонатити” посиланням

• Василь Сухомлинський
• Микола Щасливий
  • Млосний ноктюрн | Тетяна Чорновіл recommend
  • Ліричний вірш “Літепло” | Тетяна Чорновіл recommend
  • Палаючі серця / Вірш | Джміль 18+ (17.02)

  Візьміть участь в обговоренні

  Виберіть розділ

  © Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
  
  © Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
  
  © Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди
  
  Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори

  Сонячний зайчик і ведмедик

  Ведмедик прокинувся, розплющив одне око і побачив, що на підлозі перед вікном сидить величезний Сонячний Заєць.
  
  – Доброго ранку! — привітався Ведмедик. – Ти хто?
  
  — Я — Сонячний Заєць, — відповів Сонячний Заєць. — Я чекаю, коли ти прокинешся.
  
  І Ведмедик, позіхаючи, виліз із ліжка.
  
  — Спершу застелимо ліжко, — сказав Сонячний Заєць і стрибнув на ліжко.
  
  Ведмедик збив подушку, застелив ковдру.
  
  – Так, – сказав Сонячний Заєць. — Тепер умиватимемося. — І перелетів до рукомийника.

  Ведмедик умився.
  
  – Тепер відчинимо вікно!
  
  Ведмедик відчинив вікно.
  
  — А тепер робитимемо зарядку! Раз два! — І Сонячний Заєць почав скакати по всій кімнаті.
  
  — Ляжемо на спину! – крикнув він. Ліг на спину і витягнув вуха.

  І Ведмедик ліг на спину і постарався передніми лапами витягнути хоч трохи свої вуха.
  
  “От, – подумав він, – мені б такі вуха, як у Зайця!”
  
  – Ти що це робиш? — запитав Сонячний Заєць.
  
  — Та це я так, — сказав Ведмедик. – Що далі?
  
  – Переходимо до водних процедур! — сказав заєць і поліз в миску з водою.
  
  — Посунься, — сказав Ведмедик і сів поруч.

  Коли вони розтерлися волохатими рушниками і сіли снідати, Ведмедик раптом вдарив лапкою по столу.
  
  – А зуби! – сказав він.
  
  – Так, сказав Заєць. — Тільки я забув про щітку.
  
  І тоді Ведмедик почистив зуби своєю зубною щіткою, а Сонячний Заєць — лапкою, хоча це не за правилами і в кожного має бути своя зубна щітка, але що ж робити, якщо Сонячний Заєць цього ранку так поспішав до Ведмедика, що залишив свою зубну щітку вдома?
  
  Коли вони знову сіли за стіл, у двері постукали і увійшов їжачок зі своїм Сонячним Зайцем.
  
  — Доброго дня, Ведмедику! – крикнув Їжачок. — Ви вже снідаєте?
  
  – Так. І ви сідайте! — сказав Ведмедик.
  
  І вони вчотирьох сіли за стіл і смачно поснідали.

  Ведмедик та Сонячний Заєць (Сергій Козлов)

  Ведмедик прокинувся, розплющив одне око і побачив, що на підлозі перед вікном сидить величезний Сонячний Заєць.

  – Привіт! – сказав Ведмедик. – Ти хто?

  – Я – Сонячний Заєць, – сказав Сонячний Заєць. – Я чекаю, коли ти прокинешся.

  І Ведмедик, мружачись, виліз із ліжка.

  – Спершу застелимо постіль, – сказав Сонячний Заєць і стрибнув на ліжко.

  Ведмедик збив подушку, застелив ковдру.

  – Так, – сказав Сонячний Заєць. – Тепер будемо вмиватися. – І перелетів до рукомийника. – Ведмедик вмився.

  – Тепер відчинимо вікно! – Ведмедик відчинив вікно.

  – А тепер будемо робити зарядку! Раз-два! – І Сонячний Заєць почав скакати по всьому будинку.

  – Ляжемо на спину! – крикнув він. Ліг на спину і витягнув вуха. І Ведмедик ліг на спину і постарався передніми лапами витягнути хоч трохи свої вуха.

  «Ех, – подумав він, – мені б такі вуха, як у Зайця!»

  – Ти що це робиш? – запитав Сонячний Заєць.

  – Та це я так, – сказав Ведмедик. – Що далі?

  – Переходимо до водних процедур! – сказав Заєць і поліз у цебро з водою.

  – Посунься, – сказав Ведмедик і сів поруч. Коли вони розтерлися махровими рушниками і сіли снідати, Ведмедик раптом стукнув лапою по столу.

  – Так, – сказав Заєць. – Тільки я забув щітку.

  І тоді Ведмедик почистив зуби своєю зубною щіткою, а Сонячний Заєць – лапою, хоча це не за правилами, і в кожного має бути своя зубна щітка, але що ж поробиш, якщо Сонячний Заєць цього ранку так поспішав до Ведмедика, що залишив свою зубну щітку вдома?

  Коли вони знову сіли за стіл, у двері постукали, і увійшов Їжачок зі своїм Сонячним Зайчиком.

  – Здрастуй, Ведмедику! – крикнув Їжачок. – Ви вже снідаєте?

  – Ага. Сідайте! – сказав Ведмедик.

  І вони вчотирьох сіли за стіл і смачно поснідали.