Стислий переказ, виклад змісту скорочено

Король Карл (Карл І (742— 814) − король франків з 768 p., імператор Франкської держави) воював в Іспанії і підкорив весь край, крім Сарагоса, де правив цар Марсілій. Цей цар не був християнином, а шанував “Аполліна й Магомета”.

РАДА У МАРСІЛІЯ

Марсілій не мав великого війська, а Карл уже підступав до Сарагоса, тож цар зібрав раду, щоб вирішити, що ж робити. Наймудріші маври задумалися, як врятуватись від ганьби та смерті. Один з них − Бланкандрін з Валь-Фонди порадив Марсілію дати Карлові присягу в дружбі й вірності, надіслати багато різних дарунків і пообіцяти, що через місяць прийме християнство. Бланкандрін пропонував дати королю і заручників, тільки щоб він забрався звідси. Звичайно, коли Карл поїде звідси, Марсілій християнства не прийме.

Цар Марсілій скликав своїх найхитріших людей: Кларіна із Баласгета, Естрамаріта, пера Евдропіна, Бороданя-Гарлана з Пріамом, Мачинера з Магеєм, Джойнера, Мальб’єна Заморського і Бланкандріна. Їх він і відправив до Карла. Посланці з гілками оливи в руках (як знак миру) поїхали на переговори.

ПОСОЛЬСТВО МАВРІВ

Карл тим часом захопив Кордову і був дуже радий з цього. Місто було розбите вщент, мешканці − вбиті або охрещені. Король відпочивав у саду разом зі своїми людьми: графом Роландом, Олів’єром, вельможним Самсоном, гордим Ансеїсом, Джефрейтом д’Анжу та багатьма іншими, коли прибули посли. Бланкандрін промовив, що Марсілій хоче стати християнином і дає багато золота та всього іншого, чим можна розрахуватися з військом, тож королю можна вирушати у Францію. Карл довго думав над цією пропозицією, він не любив квапливих рішень. Король відповів, що йому обіцяють гарні речі, але Марсілій − його ворог, тому потрібна порука запевненням царя. Бланкандрін запевнив, що цар дасть заручників, а через місяць приїде у стольний Ахен, щоб охреститися.

РАДА У КАРЛА ВЕЛИКОГО

Наступного дня Карл зібрав своїх баронів на нараду. Зійшлося до тисячі чоловіків: Одж’єр, Турпін-архієпископ, Старий Річард з Анрі, своїм небожем, Ацелін, сміливий граф гасконський, з ним кузен Мілон, Тедбальт із Реймса, Джер’єр з Джеріном, граф Роланд, його друг Олів’єр, шляхетний і відважний. Між ними був і Ганелон, майбутній зрадник…

Карл розповів усім, що Марсілій обіцяє дати дуже багато золота та інших подарунків, але умова − вернутися до Франції. Роланд порадив Карлу обложити Сарагос, а зраднику−Марсілію не вірити, адже цей цар недавно вбив їхніх двох послів. Потім виступив Ганелон із зовсім протилежною думкою. Він вважав, що не можна відхиляти мирну пропозицію Марсілія, який хоче прийняти християнство.

ОБРАННЯ ПОСЛА ФРАНКІВ

Виступив і герцог Найм, якого вважали наймудрішим серед усіх. Він вважав, що коли Марсілій просить пощади, то треба помилувати його. До того ж, він дає заручників, а франки уже втомлені довгою війною, і їм потрібно вертатися додому. Карл погодився і почав міркувати, кого ж відправити до Марсілія. Найм, Роланд, Турпін із Реймса висловили свої бажання їхати, але Карл заборонив їм, бо це були його найкращі люди. Роланд запропонував, щоб їхав його вітчим Ганелон. Франки схвалили цю пропозицію, але Галелон розлютився і сказав, що Роланд відправляє його на смерть в Сарагос, та коли йому пощастить вернутися звідти − влаштує пасинку люту помсту. Також Ганелон нагадав королю, що має від його сестри сина Болдуїна, якому залишає все своє багатство, якщо загине.

Король дав Ганелону свій почесний жезл і рукавицю, щоб відправлявся в дорогу. Коли Ганелон мав взяти рукавицю, вона впала, і це було поганим знаком. Ганелон ще раз сказав, що кидає Роланду і всім його друзям виклик за те, що обрали його послом. Тоді Карл сказав, що Ганелон занадто гнівливий, і наказ йти до Марсілія не Роландів, а королівський.

Граф Ганелон взяв собі найкраще військове спорядження і скакуна Ташбруна, а всі лицарі прощалися з ним зі сльозами.

ЗРАДА ГАНЕЛОНА

Дорогою до Марсілія Ганелон зустрівся з Бланкандріном. Між ними почалася хитромудра розмова. Бланкандрін засуджував загарбницьку поведінку Карла та його вельмож, а Ганелон відповів, що осуду заслуговує тільки Роланд, і коли він помре, то настане мир, бо саме Роланд прагне, щоб Карл завоював цілий світ. Мавр і Ганелон присяглись взаємним словом зробити все, щоб знищити Роланда.

У Сарагосі Ганелон ввійшов до Марсілія із Бланкандріном. Усі приготувалися слухати, що ж скаже Ганелон. А він говорив, що коли Марсілій прийме християнство, то Карл віддасть йому пів Іспанії, а коли цар не охреститься, то його стратять в Ахені. Почувши це, Марсілій мало не вбив посла, але найзнатніші маври спинили його. Ганелон продовжив свою мову і сказав, що другу половину Іспанії Карл планує віддати чванливому і гордому небожу Роланду. Посланець віддав цареві лист від короля. Марсілій прочитав у листі, що Карл ображається на нього за вбивство двох його послів, Базилія й Базана, на пагорбах Альтільї. Король вимагав видати йому Марсілієвого дядечка Халіфа.

Син Марсілія, принц Джурфален, сказав, що Ганелон − безумний брехун, який заслуговує на смерть. Але цар почав випитувати Ганелона, коли Карл нарешті зупиниться з війнами, адже він уже старий. Посол відповів, що Карл справжній лицар і ніколи не втомиться від битв, поки з ним його племінник Роланд та друг Роланада − Олів’єр. Цар відповів, що вже має військо і готовий битися, але Ганелон сказав, що ще не час. Посланець порадив відправити Карлу скарби і заручників, а коли король повернеться у Францію, залишивши тут ар’єргард, влаштувати напад. Ганелон був переконаний, що на чолі ар’єргарду буде Роланд і Олів’єр, і от тоді Марсілій зможе вбити їх. А коли буде знищено Роланда, Карл уже їм не загрожуватиме. Цар дуже втішився такою порадою, але спершу Ганелон мусив присягнути на святині меча Морглейса, що ар’єргард очолить Роланд. Марсілій теж поклявся на книзі з законом Магомета й Тервагана, що зробить усе можливе, щоб знищити Роланда.

ДАРИ ЗА ЗРАДУ

Вальдабрун-язичник подарував Галеону свій дорогий меч, а Кліморін-поганець подарував шолом з безцінним гранатом. Граф−зрадник прийняв подарунки. Сама цариця Брамімонда, дружина Марсілія, подарувала зраднику два золоті браслети.

Коли усі дарунки для Карла були готові, Марсілій пообіцяв Галеону, що коли у них все вийде, то граф отримає щедру нагороду. Також Галеон отримав ключі від Сарагоси, а потім сів на коня і рушив в зворотну путь.

Карл уже підходив до своїх володінь, коли приїхав граф Ганелон з дарами від Марсілія. Зрадник сказав, що привіз ключі від Сарагоси, величезні скарби, двадцять родовитих заручників. Ганелон сказав, що Халіф не прибув з ним, бо втопився під час морської бурі, а Марсілій через місяць прибуде до Франції і прийме християнство. Король віддав наказ поспішати до Франції, а тим часом глибокими долина уже йшли за ними озброєні маври.

СНОВИДІННЯ КАРЛА

Через день Карл побачив дивний сон: ніби він біля Сізерської брами тримає ясеневий спис, а граф Ганелон відібрав його і кинув з такою злістю, що в небо полетіли уламки. А після цього сну був інший: він в Ахенській каплиці, на нього нападає ведмідь і барс, а з палацу вибігає хірт, щоб порятувати. Переможець в битві лишився невідомий…

ДОРУЧЕННЯ РОЛАНДОВІ АР’ЄРГАРДУ

Карл вирішує залишити когось зі своїх людей в ар’єргарді, і Ганелон відразу пропонує, щоб це був Роланд. Карл запитав, хто ж піде попереду, і Ганелон знову запропонував, щоб це був Одж’єр-Данець. Роланд почув це і звернувся до короля з прохання залишити його в ар’єргарді. Карл погодився, хоч розумів, на яку небезпеку залишає Роланда. Король не стримавсь і раптом гірко заплакав. Він дав Роланду свій лук і половину війська, а небіж запевнив його, що решта франків можуть безпечно йти додому.

Разом з Роландом лишилися його друзі: Олів’єр, Джерін і старий граф Джер’єр, барон Отон і славний Берендж’єр, Самсон і Ансеїс, Івон, Іворій, старий Джерард де Руссільйон, герцог Енджельєр, Турпін, граф Готьє.

МАРШ ВІЙСЬКА КАРЛА ДО ФРАНЦІЇ

Карл наближався до Франції. Попереду їхав барон Одж’єр з авангардом, Роланд захищав тил разом з Олів’єром, дванадцятьма перами і двадцятитисячним військом. Та король сумував, йому було жаль племінника, який лишився у іспанських долах. Коли герцог Найм спитав короля, що з ним таке, Карл розповів про свій пророчий сон.

ДВАНАДЦЯТЬ САРАЦИНСЬКИХ ПЕРІВ

Усі сто тисяч франків засмутились разом з королем, хвилюючись за Роланда. Тим часом Марсілій скликав усіх своїх васалів: емірів, герцогів, графів. Усіх прийшло чотириста тисяч, а перів цар зібрав дванадцять. Ось хто там був: небіж Марсілія пихатий Аельрот, рідний брат царя Фальзарон, Корсабліс, берберів цар, Мальпрім з Брігалю, емір із Балагер, емір з Моріани, Торджис сміливий з Тортелози, цар Ескреміт, володар мавританський із Вальтерни, Есторгант і хитрий друг його Естрамаріт, сибільський Маргаріт, Шернубль із Нуар-Валю.

Франки почули шум, коли стало наближатися військо Марсілія. Тоді Роланд сказав, що має велику честь битися за Карла і готовий віддати за нього життя.

ОЛІВ’ЄР ВИЯВЛЯЄ ВІЙСЬКО МАВРІВ

Олів’єр піднявся на верх гори і побачив велике військо невірних. Він відразу здогадався про зраду Ганелона, але Роланд не хотів про це говорити, бо поважав вітчима.

Олівер розповів своєму війську, що до них наближається безліч сарацинів, тож їх чекає небувала битва. Французи закричали хором: “Втікачу − безчестя! Помрем ми краще, та ніхто не зрадить!”

ГОРДОТА РОЛАНДА

Олів’єр попросив Роланда сурмити в ріг, щоб почув Карл і вернувся на допомогу. Та Роланд не зробив цього. Він сказав, що не хоче зганьбити свою честь і не хоче, щоб хтось подумав, ніби він злякався і сурмив від страху перед маврами. Олів’єр не бачив у тому ганьби, бо військо сарацинів було численне, воно покрило всі гори, долини, поля, а франків була лиш жменька.

Роланд побачив, що битва неминуча. Він наказав Олів’єру битися списом, а сам мав битися мечем Дюрандалем, який йому подарував сам король.