Стислий переказ, виклад змісту скорочено

“Колись, через багато років, полковник Ауреліано Буендіа, стоячи біля стіни перед загоном, що мав розстріляти його, згадає той давній вечір, коли батько взяв його з собою подивитися на лід.”

Маеондо в той час було маленьким селом. Незвіданим був світ, тому звичайні речі здавалися чимось дивовижним і нереальним. Кожного року в Макондо приходили цигани, які приносили з собою різні цікаві речі. Прийшовши вперше, вони продемонстрували людям магніт. Мелькіадес, старий циган з довгою бородою, приголомшив населення, показавши їм “восьме чудо світу”. Особливо захопився винаходом Хосе Аркадіо Буендіа та вирішив, що за допомогою магніту можна добувати золото, і хоч Мелькіадес застерігав його, що нічого з цієї затії не вийде, чоловік все ж віддав за магніт мула і декількох козенят. Його дружині Урсулі не сподобалося рішення чоловіка. Досить довго Хосе марно шукав золото, проте нічого з цього задуму не вийшло.

Прийшовши знову, цигани показали жителям Макондо підзорну трубу. “Наука знищила відстані!” — урочисто оголосив старий Мелькіадес. І знову Хосе Аркадіо запалився бажанням використати трубу як зброю. І, незважаючи ні на вмовляння старого цигана, ні на плач дружини, чоловік все ж купив трубу. І знову він захопився випробуванням нового виду зброї. Вирішивши доказати всім, що трубу можна використовувати проти ворогів, він навів на себе сонячне проміння і дістав страшні опіки. Але й це не зупинило наполегливого чоловіка, він ще й ледь не спалив свій дім. Хосе Аркадіо написав про свій винахід уряду і даремно стільки часу чекав відповіді. Стомившись від очікування, чоловік пожалівся Мелькіадесу, і старий циган повернув йому гроші, на додачу подарувавши карти і різні навігаційні прилади. Цілими днями Хосе Аркадіо сидів, закрившись у невеличкій кімнатці і роблячи досліди, а вночі виходив на подвір’я, щоб спостерігати за зірками. І врешті решт зробив важливе відкриття: “Земля кругла, як помаранча”.

Після цього вже ніхто не сумнівався, що Хосе Аркадіо Буендіа цілковито збожеволів. Проте Мелькіадес, знову прийшовши до села, підтвердив відкриття чоловіка і подарував тому лабораторне обладнання. На той час циган надзвичайно постарів. Але наступного разу, коли знову з’явилися цигани, всі мешканці Макондо побачили помолоділого Мелькіадеса з усіма зубами і без єдиної зморщки. Побачивши таку дивовижу, Хосе Аркадіо втратив інтерес до своїх дослідів і весь час жалівся дружині, що за межами села життя набагато цікавіше. Односельців дуже дивували такі зміни, які сталися з Хосе Аркадіо Буендіа.

На початку Хосе Аркадіо визнавали найбільш тямущим чоловіком у Макондо, всі зверталися до нього за порадами. Для нього головною була діяльність для загального добра. Завдяки йому Макондо стало найвпорядкованішим селищем. Та тепер завжди такий охайний і працьовитий Хосе набув вигляду ледацюги. Багато хто вважав, що це наслідки якихось чарів. Та хоч його і вважали божевільним, всі вирушили з ним, коли чоловік попросив “допомогти йому прокласти стежку з Макондо в край великих відкриттів.” Буендіа нічого не знав про розташування села, проте вирішив йти у інший бік, протилежний до місця, звідки вони прибули сюди. Шукаючи хоч якісь ознаки цивілізації, вони знайшли тільки морський корабель, з чого Хосе Аркадіо зробив висновок, що зараз вони всі знаходяться на півострові. Він спробував переконати дружину, що село потрібно перенести, але Урсула була непохитною. Вони залишилися.

Чоловік став більше свого часу приділяти дітям. Він вчив їх найелементарнішого та розповідав хлопчикам про різні дивовижні винаходи. До села вкотре прибули цигани, які повідомили Хосе про смерть старого Мелькіадеса. Але вони показали таке диво, що чоловік відразу забув усе на світі. Із собою вони принесли брилу льоду.

Хосе Аркадіо Буендіа був двоюрідним братом Урсули. Батьки відмовляли їх від шлюбу, лякаючи тим, що вони “можуть зганьбити себе, виплодивши на світ іґуан.” Проте молоді люди не зважали на ніякі залякування. Весілля відбулося, але Урсула була дуже налякана передбаченнями своєї матері. По селищі ходили різні чутки, але молоді ними не дуже то й переймалися. Це би ще довго продовжувалося, якби одного разу сусід не образив Урсулу. Розлючений Хосе Аркадіо вбив чоловіка. Після цього їх почав переслідувати привид вбитого і вони вирішили податися подалі від села. Так вони блукали два роки разом із своїми друзями, шукаючи море. Та якось Хосе Аркадіо наснився сон про місто, в якому будинки були з дзеркальними стінами, йому навіть примарилась назва міста — Макондо. На тому місці вони й зупинилися. До цих пір Хосе Аркадіо не міг ніяк витлумачити свого сну, але побачивши лід вирішив, що будинки мають бути зроблені з нього. Але поки що він був зайнятий вихованням синів. Ауреліано подобалася алхімія, а от Хосе Аркадіо молодший не цікавився цим. Він полюбив набагато старшу за себе жінку Пілар Тернеру.

В Урсули народилася дівчинка, яку назвали Амарантою. До міста вже вкотре прибули цигани. Пілар Тернера повідомила Хосе Аркадіо, що скоро народить від нього дитину, та він залишив її і подався з циганами. Урсула залишила свого чоловіка і пішла шукати сина. Минуло вже цілих п’ять місяців, коли жінка повернулася, привівши з собою багато людей.

До дому Буендіа принесли хлопчика, якого народила Пілар Тернера. Йому також дали ім’я Хосе Аркадіо, проте, щоб не плутатися, звали просто Аркадіо. Урсула надзвичайно захопилася виготовленням льодяників. Дітьми ж опікувалася Вісітасьйон, індіанка, яка прибула до Макондо, рятуючись від епідемії безсоння. Ауреліано ставав усе більше мовчазним і відлюдькуватим. Якогось дня хлопчик повідомив матері, що до них хтось наближається. І через декілька днів з’явилася Ребека, яка мала із собою лист з поясненнями для Буендіаі мішок, в якому знаходилися кості її батьків. Дівчинку прийняли як свою доньку. Якось вночі індіанка, що доглядала за дітьми, побачила дивний блиск в очах Ребеки. Вона впізнала хворобу. В домі з’явилося безсоння. Вісітасьйон попередила всіх, що небезпечна хвороба знищує пам’ять. Через деякий час хвороба поширилася по всьому Макондо. Його мешканці досить швидко звикли до цього і щоб пам’ятати головні речі, люди наклеювали записки, наприклад, в корови на шиї висіла табличка: “Це корова, її потрібно доїти щоранку, щоб дістати молоко, а молоко треба кип’ятити, щоб змішати з кавою й вийшла кава з молоком.” Люди так і жили б, якби одного дня до міста не завітав старий Мелькіадес, який приніс ліки від хвороби. Циган залишився у місті. Як завжди, він приніс з собою щось дивовижне — дагеротипні платівки і фотоапарат. Урсула вирішила залишити Мелькіадеса у своєму домі.

Через декілька місяців у Маккондо з’явився старий волоцюга Франциско Людина. Старий співав пісні, і описував в них подробиці своїх подорожей, тому всі макондці прийшли послухати його, щоб дізнатися всі новини. Разом з Франціско прийшла повна жінка і молода мулатка. Вони вирушили до закладу Катаріно, також туди подався і Ауреліано. Молоденька мулатка розповіла хлопцеві про своє життя, як вона колись з необачності спалила дім і тепер мусить повертати бабусі гроші. Юнака вразила її розповідь, і він вирішив одружитися з дівчиною, щоб звільнити її від бабусі, але зранку дівчина вже зникла. Хоче Аркадіо раптом вирішив за допомогою дагеротипії довести те, що бог існує. Мелькіадесстав вивчати праці Нострадамуса. Якось у вечері він побачив пророцтво, у якому йшлося про долю Макондо. “Воно перетвориться на чудове місто з великими будинками з прозорого скла, і в цьому місті не лишиться й сліду від роду Буендіа.” Хосе відмовився вірити у такі нісенітниці.

Урсула заходилася розширювати оселю, бо виросли її дочки. Вирішила пофарбувати свій дім у білий колір, та раптово прийшов указ від корехідора, тобто начальника, призначеного урядом, він наказував фарбувати оселю обов’язково у голубий колір. Розгніваний Хосе Аркадіо вирішив піти до дона Аполінара Москоте з вимогою не втручатися у приватне життя людей. Побачивши, що той не хоче його слухати, він силою вивів корехідораз містечка. Проте той через тиждень повернувся разом із сім’єю і озброєними солдатами. Буендіа зрозуміли, що потрібно залагодити справу мирним шляхом. Солдати покинули Макондо. Всі заспокоїлися, окрім Ауреліано, який покохав наймолодшу дочку корехідора Ремедіос, якій хлопець у батьки годився.

Після закінчення будівництва дому Урсула влаштувала бал. Щоб здивувати гостей, вона замовила піанолу і запросила італійця П’єтро Креспі, щоб навчив нею користуватися. У хлопця закохалася Ребека і дуже сумувала, коли той поїхав. Найстарша донька корехідора таємно передавала дівчині листи від П’єтро. Якогось дня, не отримавши листа від коханого, Ребека з горя захворіла і розповіла все матері. Тоді виявилося, що Амаранта також закохана в італійця Креспі. Ауреліано вирішив одружитися із Ремедіос, матір не заперечувала. У суботу пішли сватати Ремедіос і батьки дали згоду. У сім’ї Буендіа нарешті встановився спокій, але його порушила смерть старого Мелькіадеса. Похорон цигана став першим у Макондо.

П’єтро Креспі заявив про своє бажання одружитися із Ребекою, що дуже засмутило Амаранту. Засмучена дівчина вирішила зробити все, що завгодно, тільки щоб не дати весіллю відбутися. Пілар Тернера подружилася з Ребекою і прийшла жити в дім Буендіа. Жінка чекала сина від Ауреліано. Старий Хосе Аркадіо створив ляльку, що могла танцювати під свою музику, і так захопився своїм винаходом, що остаточно збожеволів. Його прив’язали біля великого каштана, бо чоловік розмовляв невідомими мовами і не впізнавав рідних.

Ауреліано Буендіа одружився з Ремедіос Москоте. Того самого дня мала вийти заміж і Ребека, але її нареченому прийшов лист із звісткою про важку хворобу матері, і він вирушив до неї. Це виявилося неправдою, та весілля довелося перенести. Вінчати доньку дона Аполінаро Москоте приїхав священик Никанор Рейну. Священик сказав, що у Макондо обов’язково потрібно збудувати храм, і сам почав збір грошей на цю справу. Він зрозумів, що божевільний Хосе Аркадіо говорить латиною. Ребека готувалася до весілля з П’єтро, і Амаранта вирішила отруїти сестру. Весілля знову було відкладено, тому що померла юна Ремедіос, яка носила двійнят.