Стислий переказ, виклад змісту

Стислий переказ, автор переказу: Світлана Перець.

Авторські права на переказ належать Укрлібу

РОЗДІЛ І, з якого випливає, що краще мати велосипед, ніж іграшкову автомашину, сховану на дні маминої валізки

У червні мама привезла п’ятирічного Олежика до бабусі у село, бо сама збиралася їхати на море з чоловіком, за якого надіялася вийти заміж. У неї було гарне лице, ще зовсім молоде, але іноді жваві очі нерухомо застигали і вдало використана косметика не могла приховати безпомічного і розгубленого виразу, властивого багатьом самотнім жінкам…

Приїхавши до бабусі, Олежик відразу почав просити маму про машинку, яка була на самому дні валізи. Хлопчик слухав, як мама розмовляла з бабусею про своє особисте життя, і йому і хотілось, і не хотілось побігти надвір, на вулицю, де вже галасували якісь діти. До хати зайшла сусідка і сказала, що хлопчик красивий, як справжня лялечка. Це йому дуже не сподобалося. Олежик зітхнув і побачив через вікно хлопця на велосипеді.

РОЗДІЛ II, з якого читач дізнається, хто такий Мацько і чому він раптом став боротися з дикими інстинктами, а також дещо про сонячну галявину

Мацько був найчарівніший з лисів, які коли-небудь жили в цьому лісі. Часто він навідувався у село, щоб зловити курку. Від собак і людей Мацько тримався подалі, надто дорожив своїм елегантним золотистим убранням, а особливо пишним хвостом з білим кінчиком. Коли йому не щастило з куркою, він похмуро перебавлявся дрібними лісовими мишами, закусуючи суницями. А улюбленою його справою був живопис. Цим він різнився від усіх лисів.

Над норою лиса жила Сорока (взимку вона жила у своїй міській квартирі з усіма зручностями). Сорока була надзвичайно освіченою особою, мала широкі зв’язки, іноді удостоювала лиса честі бути її співрозмовником у інтелектуальних бесідах на теми світського життя, мистецтва та сучасної моди. Лис у разі чого міг захистити її від чоловіка, що волочився, а коли повертався, то влаштовував сімейний скандал. Щоб підлеститись, вона подарувала лисові гарні окуляри з синіми скельцями. Вдягнувши окуляри, лис ніби потрапив у якийсь інший світ. Сорока щодо цього говорила, що відкрила йому двері в світ культури. Відтоді лис почав малювати.

Першу свою картину Мацько намалював за один день. На ній було зображено пень, з-за якого виглядав він. Це був автопортрет. Сороці картина не сподобалася, бо вона була прихильницею абстракціонізму.

РОЗДІЛ III, про те, що краще − бавитися з сусідськими хлопцями чи слухати казочку про фарбованого лиса, а заодно й про те, що всі іграшки коштують грошей

Мама поїхала з дядею Володею на море, а Лялечка залишався з бабусею і дідусем, якого трохи побоювався. Той любив спати і щоб навколо було тихо. Лялечці, ще коли він приїжджав сюди з мамою, не раз перепадало від діда.

Першого дня, після сніданку, сусідка запросила Олежика погратися з її онуками. То були двоє хлопців, що саме грали у футбол. Один, вищий за Лялечку, він одразу йому сподобався, стояв на одних воротах. Другий, менший, весь час витирав рукавом зашмарканого носа. За ворота правили два камінці. Хлопці по черзі били по м’ячу і кричали. Вони вели себе не зовсім чемно. Коли Лялечка розповів про свою машинку з червоною ракетою на кузові, хлопці попросили принести її. Вдома баба довго не дозволяла взяти машинку,бо “…хлопці поламають. Мама грошей не має, аби тобі кожного дня купувати машину”. Хлопець почав кривлятися бабусі (це він навчився у сусідських хлопців), а потім вона дозволила взяти.

Хлопцям машина дуже сподобалась, і вони взялись її ремонтувати, бо одне колесо весь час спадало й машина гальмувала не там, де треба. Старшого звали Славком, меншого − Михаськом. Коли бабуся забирала внука на обід, то насварила онука за відламане колесо.

РОЗДІЛ IV, суть якого найкраще виражає приказка “Не лізь поперед батька в пекло” і який можна було б назвати: “Ще одна історія про трагедію художника”

Мацько−художник мріяв пробудити зачерствілі серця благородним і разом з тим безжальним своїм мистецтвом. За короткий час він написав десяток картин на теми лісового життя і цивілізації, наступ якої він не міг не відчути, хоч жив у лісі−заповіднику. Мацьку не вистачало свободи. Він за день міг оббігати весь ліс, і на цьому все кінчалось. Далі була межа. У безпечному і малому лісі всі всіх знали.

Коли влітку цілими днями лили дощі, це були найсумніші дні в житті лиса. Але він все−одно повторював собі: “Сонце все-таки зійде…”. На одній картині він намалював дерева до половини у воді, а на них безліч сорок. І більше нічого. Навіть листя не намалював на деревах. Або намалював свою власну нору, в котру налізло повно жаб. Щоб зробити приємний сюрприз сестричці Міцьці, лис намалював її в елегантній заячій шубці.

Мацькові так хотілось, щоб родина нарешті визнала його заняття живописом! А далі лисові у вухах почало солодко бриніти слово “слава”. Тож якось він надумав влаштувати виставку своїх картин, бо відчував свою вищість над такими ремісниками, як борсук Джума та щурик Альцест. Перший заробляв собі на життя малюванням натюрмортів, а щурик Альцест малював портрети у сіро-чорній гамі.

Лис написав оголошення про виставку і порозвішував на кущах свої картини, сів скромно під липою і став чекати відвідувачів. Та ніхто не прийшов. А так сталося через Сороку, яка першою побачила оголошення і була страшенно невдоволена поведінкою лиса. Як він посмів, не порадившись з нею та місцевою елітою, організовувати виставку?! Сорока негайно кинулась до своїх впливових знайомих − вовка, кабанця Лорда і кабанця Мілорда, не забула і про художників Альцеста та Джуму. Вона відвідала і Мацькових родичів, розповівши про його безсоромні картини. Різних там їжаків, дрібну птицю, зайців Сороці було переконати, як раз плюнути.

Лису було ліньки ховати в нору картини, а потім знову витягати вранці. І він, скрутившись клубком і вкрившись хвостом, щоб не простудитись, лишився ночувати надворі. А вночі усі картини поїли сотні сірих мишей (теж завдяки старанням Сороки).

РОЗДІЛ V, у якому на бідного лиса готується страшна зброя, але, не зважаючи на це, він з’являється перед Лялечкою у повній красі

Лялечці бабуся пообіцяла, що піде з ним на річку купатись, коли він все з’їсть за обідом і поспить. Та бабуся ніяк не могла його вкласти, тому покликала дідуся. Коли з’явився дід, від нього несло горілкою. Лялечка налякався і гавкнув, а потім й покривлявся. Дід насварив його, а сам пішов спати.

Хлопець непомітно заснув, а коли прокинувся, надворі падав дощ. Коли дощ перестав, Лялечка вийшов у двір, а потім побіг до Славка. Той робив рогатку, щоб стріляти у лиса, який поїв у селі курей. Коли Олежика почав кликати дідусь, хлопці сховалися, та їх все одно знайшли. Дід привів Лялечку додому і наказав сидіти і нікуди не йти. Бабця кудись пішла, а дід пішов фарбувати паркан. Зелена фарба не хотіла триматись і весь час стікала. Дід розсердився і пішов дивитися телевізор.

Надворі сутеніло, і Лялечка сидів під хатою на маленькому стільчику. Раптом в кущах малини він побачив лиса. Вони дивились одне на одного з добру хвилину. Лялечка не міг поворухнутись з несподіванки. Лис зрозумів, що йому нічого не загрожує, і підморгнув Лялечці, тоді потягнувся до відерця з фарбою, взяв зубами дужку, і підняв і, задкуючи, поліз у кущі.

РОЗДІЛ VI, де розігрується кривава драма

Коли Мацько прокинувся і побачив, що картин нема та ще й знайшов мишеня, яке об’їлося і здохло, то заплакав, потихеньку скімлячи, геть оглушений ударом долі. Але в наступну мить він вирішив помститися кривдникам. Лис метнувся в гущавину, охоплений ненаситним бажанням трощити зубами все ненависне мишаче поріддя. Там він зустрів їжака Грицька й дізнався від нього, що в усьому винна саме Сорока, яка вчора розносила новини про те, що лис хоче стати лісовим начальником.

Їжак попросив лиса не видавати його та поводитися з Сорокою тихенько і обережно. Коли Мацько побіг мститися, Грицько довго дивився йому вслід і промовив, що лис наробить дурниць.

Мацько був такий засмучений і злий, що йому хотілося померти. За ним пожаліла би, може, мама та ще їжак Грицько, котрий, попри свої колючки, був непоганим хлопцем. Лис приліг собі і раптом помітив Сороку. Мацько відкинув убік хвіст і надав своїй мордочці трагічного вигляду самогубця. Сорока наблизилася до лиса, думаючи, що він покінчив з життя. Блискавично розкривши пащу, Мацько вхопив Сороку і задушив.

РОЗДІЛ VII, в котрому йдеться про різну всячину, а також про те, яку роль може грати риба з лісового озерця

Лисову душу знову опанували дикі інстинкти. Він відчув голод і почав навідуватися в село. За вбивство Сороки ніхто його ще не притягав до відповідальності. Навпаки, якось до лиса з’явилась власною персоною сестричка Міцька, яка просила його берегти здоров’я і честь їхньої родини. Але наступного дня лис не міг уже впізнати своєї ніжної сестрички. Вона ввірвалась в його нору, як фурія, тягнучи за собою чоловіка Маркіяна. Міцька розповіла, що Мацька викликають до суду. Сестра залилась слізьми і влаштувала справжній концерт перед чоловіком, щоб той допоміг її братові. Маркіян мусив щось придумати.

На другий день Міцька знову прийшла, елегантна і самовпевнена. Вона розповіла, що Маркіян влаштував усе так, ніби Сорока померла від інфаркту, але лис мусить сплатити штраф у розмірі тридцяти курей. Брат пообіцяв сестрі портрет, але вона сказала, що вже замовила свій портрет Альцесту.

Після цього лис дібрався до озерця, де лісник саме ловив рибу. Мацьку хотілося рибки, тож він почав дзявкати і бити хвостом по землі, наче собака, що дуже здивувало лісника. Дід кинув лисові рибку, і той блискавично ковтнув її. Так само з’їв другу й третю.

Стислий переказ, автор переказу: Світлана Перець.

Авторські права на переказ належать Укрлібу

РОЗДІЛ VIII, в якому Лялечці слід було промовчати, але якщо це йому не вдалося, то хай уже лис вибачить

Лялечка прибіг до хати і сказав бабі, що бачив лиса, який забрав фарбу, та стара подумала, що хлопчик захворів. Про всяк випадок баба пообіцяла, що дідо купить рушницю і вб’є лиса.