Стислий переказ, виклад змісту скорочено

РОЗДІЛ 1, У ЯКОМУ ЩЕ НІЧОГО НЕ ВІДБУВАЄТЬСЯ, АЛЕ ТОЙ, ХТО НЕ ЧИТАВ ПЕРШУ ЧАСТИНУ ЦІЄЇ ІСТОРІЇ, МАЄ НАГОДУ ПОЗНАЙОМИТИСЯ З ЇЇ ГЕРОЇНЕЮ

Минув рік. Маргариті Марії Закмаєр було 15 років, вона мала сірі очі, волосся кольору спанієля, малесенький дитинячий носик, мала 166 сантиметрів зросту і важила 53 кілограми. І зараз цветльська бабуся і тато навіть переживали, що дівчина надто худа.

Коли друзі питали Маргариту, чому її батьки розійшлися, вона (якщо їй того дня хотілося бути чесною) пояснювала: “Думаю, між ними майже не залишилося кохання, і, почавши часто сваритися, вони це помітили!” Після однієї особливо бурхливої сварки мама перейшла жити до своєї подруги Марі-Луїзи і забрала зі собою Маргариту та її молодшу сестру Меді. Маргаритин брат Гансик залишився з татом. Відтоді татове господарство вела пані Маєр. Вона приходила чотири рази на тиждень, щоб поприбирати. А кожної п’ятниці рано-ранесенько приїздила цветльська бабуся і варила, смажила, пекла, заморожувала й пізно ввечері поверталася назад до Цветля.

Маргарита, її мама, Меді, Марі-Луїза та її син Пепі, який був ровесником Меді, мусили давати собі раду без бабусі й без жодної пані Маєр. Марі-Луїза була соціальною працівницею, вона щодня ходила на роботу й увечері поверталася додому змучена, як собака. Маргаритина мама проводила цілий день у школі. Марі-Луїза заробляла небагато, а Маргаритина мама – взагалі нічого. Вона отримувала гроші від Маргаритиного тата.

Маргарита переживала за брата. Гансик мав 13 років і був круглий, як повітряна кулька. Він “не подужав” переїзд мами, Маргарити і Меді. Гансик поїдав неймовірну кількість харчів, ходив до школи, сяк-так учився. Часом посеред ночі Маргарита прокидалася без причини і довго не могла заснути. Вона здогадувалася, що не може заснути лише тому, що їй бракує Гансикового лагідного рівномірного хропіння.

РОЗДІЛ 2, У ЯКОМУ МАРГАРИТА НЕ МОЖЕ ДАТИ СТІЛЬКИ ЛЮБОВІ, СКІЛЬКИ ВІД НЕЇ ВИМАГАЮТЬ, І РОБИТЬ ВІДКРИТТЯ, ЯКЕ НЕ МАЄ НІЧОГО СПІЛЬНОГО З КОХАННЯМ

У п’ятницю по обіді Маргарита сиділа в кав’ярні “Ваксельберґер”, у кутку біля печі, й учила англійські слова. Дівчина добре вчилася, хоч до оцінок була цілком байдужа. Але мама просила її вчитися добре, щоб тато не говорив, що мама занедбала доньку.

Саме в той момент, коли Маргарита все вивчила, прийшов Гінцель. “Маргаритко, моя квітко, знову вчишся?” – спитав він. Гінцель витягнув із кишені плаща пом’яту цигарку, запхав до рота, але не припалив. Маргарита замовила собі мінеральної води, бо не могла сидіти тут годинами й нічого не замовляти.

Гінцель запропонував Маргариті летіти з ним на Тенерифе. Для дівчини це було смішно, бо вона мала ходити до школи, вчитися, доглядати Меді. Хлопець говорив серйозно, до того ж, він мав гроші: його бабуся виписала чек з немалою сумою. Правда ці гроші призначалися на те, щоб онук видалив тату зі щоки. Маргариті теж не дуже подобався метелик, а ще вона підозрювала, що Гінцеля ця прикраса теж уже давно дратує, але він просто не хоче цього визнавати. Торік, коли Маргарита з ним познайомилася, татуювання принаймні пасувало до його іміджу. Та приблизно півроку тому Гінцель змінив стиль. Тепер він мастив волосся гелем, робив проділ посередині й мав тоненькі вусики, закручені кренделиками. Він носив круглі нікелеві окуляри та черевики зі шнурівками, прадідові смугасті штани, замість нормальної сорочки – чоловічу нічну сорочку початку XX століття з мотузяними ґудзиками та гаптуванням, а зверху – в’язану камізельку. Поверх камізельки – прапрамодель сучасного порохівника.

Гінцель переконував дівчину, що треба жити тут і зараз, летіти з ним на пляж, а про школу не думати. Маргарита сказала, що не може так вчинити, а Гінцелю легко, бо йому 18, він щомісяця отримує від батька чек, а ще хлопець просто бавиться у неформала, за ним стоїть клан Целляндер-Целлергаузен із усім його статком, і у глибині душі він чудово знає, що нічого страшного з ним не станеться. “…Ти феодальний фраєр! У молодих дженджиків із вищого світу завжди так було! Всі вони в молодості кілька років бавляться собі в неформалів і тусують!” — підсумувала Маргарита.

Гінцель подивився на Маргариту і сказав: “Ти мене не любиш!” Маргарита почала принюхуватись і пошкрябала живіт, а тоді хруснула пальцями рук (вона так завжди робила). Те, що Гінцелеві хотілось, аби вона його любила, вона збагнула вже деякий час тому. От тільки їй не було зрозуміло, чи можна було назвати ту прихильність, яку вона до нього почувала, “коханням”. Гінцель їй подобався. Він був її найкращим другом. Але в неї абсолютно не виникало бажання поцілувати його, обняти, спати з ним. На початку їхньої дружби Маргарита думала, що не хоче цілуватися з ним тільки через його зуби. Однак уже кілька місяців, як на місці гнилих зубів у Гінцеля з’явилися білі коронки, а Маргарита все ще не почувала жодної потреби цілуватися з ним. Гінцель не робив спроб фізичного зближення.

Однак за останні тижні Гінцель змінив свою поведінку. Не те, щоби він ліз обніматись і цілуватись. Але майже при кожній зустрічі він питав Маргариту, чи вона його любить, або стверджував, що вона його не любить.

Гінцель радив згадати про Флоріана: “Його ж ти любиш! Якщо ти маєш до мене якісь подібні почуття, то мене ти теж любиш!” “Я не люблю Флоріана Кальба, – сказала Маргарита. – І взагалі ти мене дістав!”

У кафе зайшли Ґабріела й Іксі. Іксі сказала, що Гансик щойно сів у 10а. У напрямку Ґерстгофа. Маргарита дивувалася, пощо Гансикові в Ґерстгоф. “Позавчора я теж бачила його на зупинці 10а, – сказала Ґабріела. – З братом Анні Фройденталер”. Маргариті стало цікаво, чому брата останнім часом постійно бачать у трамваях, автобусах чи на зупинках міського транспорту. З десяток людей уже повідомили їй, що бачили, як її брат кудись їде або на щось чекає. А коли вона, цілком принагідно, запитала про це Гансика, він усе заперечував.

РОЗДІЛ 3, В ЯКОМУ МАРГАРИТА ПЕРЕЖИВАЄ ЖАХЛИВУ СУБОТУ, А ДО НЕЗВИЧНОГО ВІДКРИТТЯ, ЯКЕ ВОНА ЗРОБИЛА У П’ЯТНИЦЮ, ДОДАЄТЬСЯ ЩЕ ДЕКІЛЬКА ДИВНИХ ДЕТАЛЕЙ

Кожної суботи Гансик і Маргарита йшли разом зі школи до тата. А інколи до них долучалась і Меді. Та це бувало тільки тоді, коли вона сварилася з Пепі. Якщо ж у неї з Пепі були мир і злагода, то її було годі переконати розлучитися з ним хоч на годину.

Після уроків Флоріан Кальб запросив Маргариту в кіно, але вона сказала, що у неї сьогодні “день батька”. Флоріан був готовий перенести похід у кіно на неділю. Він поклав руку Маргариті на плечі, обняв її, притягнув до себе і лагідно пробурмотів: “Для тебе, рідна, я завжди знайду час!”

Маргарита пішла до класу брата. Двері класу були відчинені. Усередині були тільки Гансик і Міхі Фройденталер. Маргарита підслухала їхню розмову. Хлопці говорили, що мають прослідкувати за деким, і зустрінуться о третій на зупинці 10а. Дорогою додому Маргарита хотіла спитати брата, що такого він планує сьогодні по обіді з Фройденталером, і чому він постійно їздить автобусом 10а. Та вона не спромоглася на це.

Вдома тато зустрів дітей смачним обідом. Тато поглинав їжу з помітним задоволенням, а Гансик просто жер, бо поглинув чотири кнедлі. Коли Гансик пішов у свою кімнату, батько пожалівся Маргариті, що Гансик багато їсть, але не признається. А пані Маєр з-під Гансикового ліжка вигребла два хвостики салямі, цілу купу хлібних шкоринок і вісім порожніх бляшанок з-під коли. Часом Гансик приходив після уроків і з’їдав велику банку варення, просто ложкою, без нічого.

Тато і Маргарита зібралися на виставку килимів, але Гансик сказав, що не піде з ними, бо йому погано. Тато мав тепер велику чорну машину, і на ній тато і Маргарита поїхали у Музей прикладного мистецтва. Маргарита дорогою сказала, що братові не погано, бо о 3 він має зустрітися з Фройденталером. Тато сказав, що той хлопець просто огидний, повернув машину і вернувся з дочкою додому. Та Гансика вже не було.

Маргарита пішла у Гансикову кімнату, яка колись була і її кімнатою. Там дівчина знайшла дивні листки з погрозами, які були підписані “Чорний хрест помсти”, а почерк був такий, ніби хтось писав лівою рукою.

Згодом Маргарита подзвонила Флоріанові Кальбу і сказала, що йде з ним у кіно.

РОЗДІЛ 4, В ЯКОМУ МАРГАРИТІ ДОВОДИТЬСЯ ПЕРЕЖИТИ ВАЖКИЙ ТИЖДЕНЬ, БО СЕРЕД МЕШКАНЦІВ КВАРТИРИ ПОШИРЮЄТЬСЯ ВІРУС ГРИПУ

У понеділок вранці Меді та Пепі захворіли, у них була висока температура. У місті саме була епідемія грипу. З дітьми залишилася мама Маргарити. Та коли дівчина прийшла зі школи, мама теж уже була хвора. А ввечері прийшла Марі-Луїза, бліда та квола, вона теж захворіла.

У вівторок вранці Маргарита доглянула всіх чотирьох хворих і пішла до школи. Дівчина трохи запізнилася, а в класі саме точилися бурхливі дебати між Ґабріелою та вчителькою історії. Ґабріела стверджувала, що все, що їх примушують вчити у школі, – застаріле, нудне, нецікаве і взагалі повні бздури. Про те, що справді відбувається у світі й чому він перетворюється на такий паскудний свинарник, у школі нічого не дізнаєшся! Через суперечку Маргаритиного запізнення ніхто не помітив, і їй не довелося нічого пояснювати.

На уроках Маргарита складала список продуктів. На четвертому уроці була математика, і Маргарита раптом дуже занепокоїлася, бо згадала, що продуктові крамниці о 12 зачиняють на перерву, тож після уроків вона не зможе нічого купити. Найбільше потрібне було м’ясо для кота, бо Сепі був голодним ще зранку. Тож дівчина нічого іншого не придумала, як сказати вчителеві, що їй треба терміново вийти, щоб купити телячий шніцель. Вчитель не відпускав її, але вона встала і вийшла. Через тринадцять хвилин засапана Маргарита з телячим шніцелем у руках повернулась.