Стислий переказ, виклад змісту скорочено

РОЗДІЛ ПЕРШИЙ. УНИЗ І ВГЛИБ КРОЛЯЧОЮ НОРОЮ

Аліса з сестрою сиділа на березі без діла. Її сестра читала книжку, а Аліса раптом побачила Білого Кролика. Він пробубонів собі під ніс, що запізнюється. Потім добув із нагрудної кишеньки годинника й, зиркнувши на нього, поспішив далі. Алісі ніколи не траплявся Кролик із нагрудною кишенькою і годинником, тому вона побігла за ним.

Кролик гулькнув у велику кролячу нору під живоплотом, і Аліса пірнула слідом. Летячи вниз, дівчинка роздивлялася глибоченний колодязь. У його стінах була сила-силенна маленьких мисників та книжкових полиць; подекуди на кілочках висіли мапи й картини. Політ тривав так довго, що Аліса вголос міркувала, скільки миль пролетіла, на якій вона широті й довготі.

Нарешті вона опинилася на купі хмизу й сухого листя. Попереду виднівся довгий коридор, а в ньому постать Білого Кролика. Аліса побігла за Кроликом, та скоро той зник, а вона опинилася в довгому низькому коридорі, освітленому рядочком підвішених до стелі ламп. Довкола було багато дверей, але всі позамикані.

Дівчинка наштовхнулася на маленький триногий скляний столик, на якому лежав крихітний золотий ключик. Він не підходив до жодних дверей. Аліса знайшла маленьку завісочку, а за нею — маленькі дверцята, до який ключик підійшов. Прохід був мало як не мишача нора, але там дівчинка угледіла красивий сад.

Аліса вернулася до столика, тепер там стояла пляшечка з написом “Випий мене”. Дівчинка хильцем спорожнила пляшечку і сильно зменшилася. Вона могла пройти у маленькі дверцята, та тепер досягала золотого ключика, що лежав високо вгорі на столику. На щастя, під столом було малесеньке тістечко з написом зі смородинок: “З’їж мене”. Вона з’їла все тістечко.

РОЗДІЛ ДРУГИЙ. ОЗЕРО СЛІЗ

Аліса почала так розтягуватися, що навіть не бачила своїх ніг. Вона стукнулася головою об стелю. Дівчинка мерщій схопила золотого ключика й гайнула до садових дверцят. Аліса знову не могла зайти сад, тому розплакалася. Та тут з’явився Білий Кролик, який знову поспішав. Аліса звернулася до нього по допомогу, та Кролик перелякався і дременув у темряву.

Аліса розмовляла сама з собою, коли помітила одну з Кроликових білих рукавичок, які він загубив, тікаючи. Дівчинка знову зменшилася, та причиною, як незабаром з’ясувалося, було віяло в її руці, яке теж загубив Кролик. Тепер дівчинка знову була маленькою, двері в сад — зачинені, а ключик лежав на столі.

Дівчинка зустріла Мишу і розповіла їй про свою кицьку Діну. Миша ненавиділа котів, тож Аліса розповіла про сусідського тер’єра. Разом з Мишею дівчинка пливла озером, яке утворилося, коли вона плакала.

В озерце набилося чимало птахів та звірів: Качур, Додо, Папужка Лорі, Орлятко і ще якісь химерні істоти. І вся ця компанія на чолі з Алісою потягла на берег.

РОЗДІЛ ТРЕТІЙ. ГАСАЙ-КОЛО ТА ДОВГИЙ ХВІСТ

Товариство, що зібралося на березі, було мокрим і почувалося вкрай незатишно. Усі почали вирішувати, як висушитися. Аліса розмовляла з кожним запанібрата, наче знала їх усе життя. Нарешті Миша (здається, найавторитетніша тут особа) гукнула уважно її послухати. Вона почала розповідати “суху” історію про Вільгельма Завойовника. Усі все ще були мокрими. Додо сказав, що кращий спосіб обсохнути — Гасай-Коло.

Він накреслив маршрут Гасай-Кола, а тоді уздовж нього розставив учасників. Усі пускалися бігти самі й спинялися коли заманеться. Десь через півгодини всі вже були сухісінькі. Додо оголосив усіх переможцями, а призи доручив роздати Алісі. Вона не знала, що робити. У розпачі сягнула рукою до кишені і вийняла звідти пакетик цукатів (на щастя, він не розмок у солоній воді). Кожен дістав по цукатику. Алісі у ролі призу дістався її ж власний наперсток, який звірі від неї взяли і їй подарували.

Згодом усі посідали кружкома і попрохали Мишу розповісти щось. Аліса просила розповісти, чому миша ненавидить собак і котів. “Моя історія, хвакт звісний, довга і сумна” — говорила миша. Але Аліса не розчула “хват звісний”, її причулося “хвіст мій”. Аліса думала, чому мишачий хвіст сумний. Миша помітила, що Аліса не слухає, тому образилася і пішла геть.

Коли Аліса розповіла тваринам про свою кішку, усі пташки налякалися і почали розходитися. Дівчинка лишилася сама і знову заплакала.

РОЗДІЛ ЧЕТВЕРТИЙ. КРОЛИК КРУТИТЬ КРУТИХВОСТОМ

То був Білий Кролик. Він тихо дріботів назад, тривожно роззираючись і шукаючи віяло і рукавички. Аліса теж кинулася їх шукати. Невдовзі Кролик примітив Алісу, що нишпорила туди-сюди, і визвірився на неї, назвавши Мері Ен. Кролик наказав бігти додому та принести пару рукавичок і віяло. Аліса подумала, що він переплутав її зі своєю служницею. Аліса гайнула, куди вказував Кролик. Попереду виринув чепурний будиночок, на дверях якого була табличка з написом: “Б. Кролик. Шляхтич”.

Аліса ввійшла без стуку і поспішила нагору. В охайному покоїку на столі біля вікна були віяло й дві чи три пари білих рукавичок. Дівчинка взяла все, що мала взяти, і вже збиралася бігти назад, як раптом побачила біля дзеркала невеличку плящину. З цікавості Аліса приклала її до губ.

Дівчинка знову збільшилася і щоб вміститися у будинку, виставила руку в вікно, а ногу — в комин. Знадвору озвався Кролик, який кликав Мері Ен. Згодом він покликав інших: Пете, Куцохвостого. Кролик кричав, що треба спалити будинок, а потім дівчинці почали кидати в рот тістечка, від них вона зменшилася. Аліса вийшла надвір, де побачила ціле збіговисько дрібних тваринок та птахів. Посередині лежав горопаха Ящур Крутихвіст. Пара морських свинок підтримувала його попід пахви і напувала чимось із пляшечки. Тваринки ринули до неї, але вона пустилася тікати і невдовзі щасливо дісталася до густого лісу.

У лісі Аліса вирішила знайти дорогу до чарівного саду. Раптом над її головою голосно дзявкнуло щеня. Аліса підняла якусь ломачку і простягла щеняті, щоб втекти неушкодженою. Щеня гралося ломачкою, а награвшись, сіло відпочити. Кращої нагоди для втечі годі було й уявити. Аліса миттю пустилася навтікача і гнала, аж доки почала задихатися з утоми. Коли зупинилася, помітила великий гриб. Зверху сиділа велетенська блакитна Гусінь, яка курила довгу кальянову люльку, не звертаючи жодної уваги на те, що діється довкола.

РОЗДІЛ П’ЯТИЙ. ЩО ПОРАДИЛА ГУСІНЬ

Аліса розмовляла з Гусінню і довідалася, що один край гриба може зробити її вищою, а інший — нижчою. Дівчинка відломила по шматочку з кожного краю. Коли вона почала пробувати їх, то дивно змінювалася: зникли плечі, шия зробилася неймовірної довжини і гнулася на всі боки. Прийнявши Алісу за гадюку, велика Горлиця почала бити її крильми. Алісина шия раз у раз заплутувалась у гіллі.

Дівчинка відкушувала то від того, то від того шматка, поки не стала такою, як була раніше. Тепер їй хотілося пробратися у чарівний сад.

Вона вийшла на узлісся, де стояв крихітний будиночок. Аліса почала потрошку надкушувати гриба з правої руки і поменшала до дев’яти дюймів.

РОЗДІЛ ШОСТИЙ. ПОРОСЯ ТА ПЕРЕЦЬ

Аліса побачила, як Лакей-Карась постукав у двері будиночка і передав Лакею-Жабунові лист-запрошення на крокет, та не було зрозуміло, хто запрошує: Королева чи Герцогиня. Коли дівчинка визирнула знову, лакея-Карася вже не було, а Жабун сидів біля дверей. Лакей сказав їй, що всередині страшний шарварок. І справді, гармидер усередині стояв пекельний: хтось верещав, хтось чхав, і час від часу чувся оглушливий брязкіт, наче там били посуд.

У кухні Аліса побачила Герцогиню, яка бавила немовля; кухарка помішувала юшку у величезному казані. Аліса чхала, бо юшка була переперчена. Герцогиня і немовля теж чхали. Не чхали в кухні лише двоє: кухарка та дебелий, з усмішкою від вуха до вуха, кіт, який сидів на припічку. Аліса запитала, чому кіт такий дурносміх. Герцогиня пояснила, що це тому, що він — чеширський: коти із графства Чешир сміються на весь шир.

Кухарка зняла з вогню казан і заходилася шпурляти чим попало в Герцогиню та немовля: кочергою, щипцями, блюдцями. Потім Герцогиня швиргонула немовлям до Аліси, а сама пішла збиратися до Королеви на крокет. Аліса скрутила немовля у вузол, міцно схопила за праве вушко та ліву ніжку (щоб не розкрутилося), і вийшла з ним на свіже повітря. Немовля рохкало, й Аліса виявила, що це найсправжнісіньке порося! Дівчинка відпустила його, а потім довідалася в Чеширського Кота дорогу до Капелюшника і Шаленого Зайця. Кіт сказав, що сьогодні зустрінеться з Алісою на грі у крокет у Королеви.

Дівчинка вирушила у бік Шаленого Зайця. До нього довго йти не довелося: садиба, яку вона невдовзі побачила, належала, безперечно, йому, бо два димарі на даху виглядали, як заячі вуха, а дах був накритий хутром. Садиба була такою великою, що Аліса за допомогою гриба збільшилася двох футів.

РОЗДІЛ СЬОМИЙ. БОЖЕВІЛЬНЕ ЧАЮВАННЯ

Перед будинком був виставлений стіл, за яким пили чай Шалений Заєць та Капелюшник. Між ними спав Сонько-Гризун, правлячи їм за подушку. Аліса сіла за стіл без запрошення, а Шалений Заєць запропонував їй вина, якого на столі не було. Капелюшник запитав, чим крук схожий на капшук. Відгадки не знали ні Заєць, ні Капелюшник.

Капелюшник мав годинник і говорив, що час живий і з ним треба поводитися правильно. Якось Королева хотіла зітнути голову Капелюшнику, від того часу у нього завжди шоста година і він п’є чай.

Шалений Заєць хотів, щоб Аліса розповіла казку. Вона не знала жодної, тому казку розповів Сонько. Коли Капелюшнику була потрібна чиста чашка, усі посунулися на одне місце.

Згодом Аліса встала й подалася геть, за нею зовсім не сумували. Дівчинка подумала: “Скільки живу, дурнішої компанії не бачила!”. Раптом у стовбурі одного з дерев вона угледіла двері. Аліса увійшла і знов опинилася у довгому коридорі з тим самим скляним столиком. Тепер вона була мудріша і змогла потрапити в чарівний сад.

РОЗДІЛ ВОСЬМИЙ. КОРОЛЕВИН КРОКЕТ

При самому вході до саду ріс великий трояндовий кущ: троянди на ньому були білі, але троє садівників фарбували їх на червоно, щоб Королева не постинала їм голови.