Стислий переказ, виклад змісту скорочено

Події роману відбуваються на півдні Сполучених Штатів у містечку Сейнт-Пітерсбург напередодні Громадянської війни.

РОЗДІЛ ПЕРШИЙ

ТОМ ГРАЄТЬСЯ, ВОЮЄ, ХОВАЄТЬСЯ

“Томе!”. Ніякої відповіді. “Томе!”. Ніякої відповіді. “І де дівся цей хлопець, хотіла б я знати… Томе!”. Старенька тітка Поллі ніяк не могла знайти Тома. Хлопець спробував прошмигнути повз тітку, але вона схопила його за підтяжки. Тітка побачила на його роті та руках варення і взяла різку, щоб покарати. Том сказав їй, що в неї щось за плечима, а сам утік. Тітка Поллі на хвилину остовпіла, а потім тихо засміялася. Вона любила Тома, і її гнів завжди проходив. Том був сином її покійної сестри, і тітці було жаль його.

Том цілий день байдикував і прийшов додому перед вечерею. Сід, молодший зведений брат Тома, разом з негреням Джімом готували дрова на завтра. На відміну від Тома, Сід був смирний хлопець, який ніколи не пустував.

За вечерею тітка Поллі намагалася витягти з Тома зізнання про те, що він не був у школі, а ходив купатися. Видав хлопця Сід, який сказав тітці, що комірець Тома зашитий чорною ниткою, а вона зранку зашивала білою. Том відразу вискочив з-за столу і втік.

На вулиці Том побачив чужого, трохи вищого за нього хлопця, який був дуже чепурно одягнений, хоч був будень. Хлопці довго стояли і дивилися один на одного, а потім Том сказав, що відлупцює його. Хлопці довго сварилися, а потім обидва билися в пилюці. Том переміг чужого хлопця і примусив сказати: “Більше не буду”. Та коли хлопець уже забирався, він кинув каменюкою Томові між лопатки і побіг. Том переслідував зрадника до самого його дому і довідався, де той живе. Том постояв трохи біля хвіртки, викликаючи ворога на бій, але вийшла мама хлопця і прогнала Тома.

Додому Том повернувся пізно і, влізши обережно у вікно, опинився в засідці: перед ним стояла тітка. Вона побачила, що сталося з Томовими курткою й штаньми, і вже не вагалася, чи дати йому завтра важку роботу.

РОЗДІЛ ДРУГИЙ

ЧУДОВИЙ МАЛЯР

Наступного дня, у суботу, Том отримав від тітки завдання пофарбувати вапном доволі довгий дерев’яний паркан. Том запропонував цю роботу негреняті Джіму, а сам пообіцяв принести замість нього води. Та Джіма уже попередила тітка, щоб не слухав Тома. Коли Том запропонував Джіму свою білу мармурову кульку і пообіцяв показати хворий палець на нозі, той погодився. Та за хвилину Джім прожогом мчав по вулиці з цеберкою, Том узявся білити паркан, а тітка Поллі верталася з поля бою з пантофлею в руці.

Томові не хотілося, щоб хлопці на вулиці глузували з нього, і раптом до нього прийшла блискуча думка. Він узяв щітку і спокійно заходився працювати. До нього підійшов Бен Роджерс, який гриз яблуко і вдавав пароплав. Том не звертав на нього уваги. Бен поглузував з Тома, що той працює, а він йде купатися. Том сказав, що білити паркан — рідкісне щастя, бо таке трапляється не кожен день. Хлопець водив щіткою, відходив, щоб помилуватися, оглядав зроблене. Бена це зацікавило, і він попросив дозволу побілити і собі. Том вдавав, що не можна, бо тітка веліла фарбувати акуратно і дбайливо. Бену довелося віддати Томові яблуко, і той дозволив.

Бажаючих пофарбувати не бракувало, а Том ще й отримував від хлопців різні речі, наприклад, повітряного змія, мармурові кульки, олов’яного солдатика. На паркані з’явилися аж три шари вапна. Того дня Том відкрив великий закон, що керує вчинками людей, а саме: для того, щоб хлопчику або дорослому захотілось чого-небудь, треба тільки одне — щоб цього було нелегко добитись.

РОЗДІЛ ТРЕТІЙ

ЗАКЛОПОТАНИЙ ВІЙНОЮ І КОХАННЯМ

Тітка Поллі не повірила Тому, що паркан уже побілений, тому пішла подивитися. Її здивування було безмежне. Вона повела Тома до комори, дала найкраще яблуко, а він нишком поцупив пряника.

Том помстився Сідові, закидавши його грудками землі, а потім відправився на міський майдан. Там Томова армія і армія його найближчого приятеля Джо Гарпера влаштували війну. Після того, як армія Тома здобула перемогу, він подався додому.

Проходячи повз будинок, де жив Джеф Течер, Том побачив красиву незнайому дівчинку з голубими очима і золотавим волоссям. Хлопець відразу забув про Еммі Лоренс, яку він довго завоював і яка лише тиждень тому сказала, що любить його. Щоб сподобатись незнайомці, Том кривлявся на всі лади. Дівчинка пішла, та перш ніж зникнути за дверима, обернулась і кинула через паркан квітку. Том підхопив квітку босою ногою і пострибав на одній нозі до паркану, від якого не відходив до самого вечора.

За вечерею, поки тітка вийшла на кухню, Сід ненароком розбив цукорницю. Тітка повернулась і відразу ж покарала Тома. Хлопець, плачучи, закричав, що це зробив Сід. Тітка не пожаліла Тома, хоч її мучила совість. Том пожалів себе сам, уявляючи, що помре, і тоді буде пізно для тітчиних вибачень. Уявляючи свою смерть, Том так розхвилювався, що аж заплакав. Коли у кімнату влетіла його кузина Мері, яка повернулася з села, Том вийшов з дому.

Він пробрався до будинку незнайомки і став під вікном, у якому світилася свічка. Том ліг на траву і вирішив залишатися тут, поки не помре. Та раптом вікно розчинилося і служниця вилила на нього воду. Приголомшений герой миттю скочив на ноги, кинув у вікно камінець і розбив скло. Тієї ночі Том заснув, не помолившись, а Сід помітив у його очах щось лихе.

РОЗДІЛ ЧЕТВЕРТИЙ

ЯК ТОМ МАЛО НЕ СТАВ ПЕРШИМ УЧНЕМ

У неділю після сніданку тітка Поллі зібрала всіх на сімейне богослужіння, а потім Том засів зубрити вірші з Біблії. Мері пообіцяла, що коли він вивчить вірші, вона подарує йому гарну річ. Том взявся зубрити і отримав новий складаний ножик. Він зараз же почав шкрябати ножиком буфет і комод, але його покликали вдягатися до недільної школи.

Хлопець не любив вмиватися, тож Мері довелося самій це зробити. Вона зачесала його кучері, причепурила, розправила на плечах великий комір сорочки, почистила щіткою його вбрання і увінчала солом’яним брилем.

Мері одяглася швидко, і всі троє дітей вирушили до недільної школи, яку Том ненавидів. Навчання в недільній школі тривало півтори години, а потім починалася церковна служба. Сід і Мері завжди з власної охоти лишалися на проповідь. Том теж лишався, але для того, щоб виміняти у хлопців квитки різних кольорів.

У недільній школі за два біблійні вірші, вивчені напам’ять, діти отримували маленький синій квиток. Десять синіх квитків обмінювалися на один червоний. Десять червоних квитків дорівнювали одному жовтому. За десять жовтих квитків директор нагороджував учня Біблією.

Того дня до школи завітали гості. Директор, містер Волтерс, представив суддю Течера, його брата Джефа, теж суддю, поважну пані, жінку Джефа. Жінка тримала за руку дівчинку, і Том впізнав, що це та сама незнайомка. Хлопець одразу почав “показувати себе”, як тільки міг: тусав хлопців, смикав їх за волосся, кривлявся.

Містер Волтерс і вчителі хотіли показати себе перед гостями. Директор шукав, кому дати Біблію в нагороду і похвалитися дивом-дитиною. У декого з учнів було по кілька жовтих квитків, але ніхто не мав їх досить. І от Том Сойєр показав цілу купу квитків. Директор мусив дати йому Біблію, а всіх хлопців поїдала заздрість. Еммі Лоренс була горда за Тома, але раптом помітила, що він на неї не дивиться. Дівчинка зрозуміла, на кого дивиться Том, і почала ревнувати.

Тома особисто познайомили з суддею Джефом Течером. Цей чоловік виголосив цілу промову про те, як гарно знати стільки біблійних віршів. Та коли він запитав, як звали двох перших апостолів, Том почервонів і спустив очі. А потім на своє нещастя ще й відповів: “Давид і Голіаф!”

РОЗДІЛ П’ЯТИЙ

“ЖУК-КУСАКА” І ЙОГО ЗДОБИЧ

Тітка Поллі, Том, Сід і Мері прийшли у церкву на ранкову проповідь. Тома посадили якнайдалі від розчиненого вікна, щоб він не розважався літніми краєвидами. Коли церква наповнилася людьми, запанувала урочиста тиша, і священник, містер Спрег, прочитав гімн. Після цього він прочитав повідомлення про майбутні мітинги, бесіди, збори. Потім він почав довгу молитву, у якій просив за церкву, за дітей церкви, за містечка, за округу, за штат. Том терпів молитву, як неминучу нудоту.

Під час молитви на спинку передньої лави сіла муха. Тільки-но пастор виголосив останнє слово, Том зловив муху. Та тітка помітила це і змусила Тома випустити її.

Коли священник виголосив цитату з Біблії і монотонним гугнявим голосом почав нудну проповідь, Том витяг з кишені коробку з чорним жуком. Комаха була великою і мала міцні щелепи. Том називав її “жук-кусака”. Том відкрив коробочку, і жук відразу укусив його за палець. Хлопець відкинув жука геть. Він покотився по церкві, впав на спину і безпорадно борсався, не вміючи перевернутись. До церкви забрів пудель і почав пробувати зловити жука. Коли пуделю це надоїло, він ліг, торкнувшись ворога щелепою, а той не забарився вчепитися в неї. Пудель заскавучав, закрутив головою, жук відлетів на два кроки і знову впав на спину. Ті, що сиділи поблизу і бачили це, тіпалися від німого сміху. Том був цілком щасливий.

Згодом пудель, забувши про жука, ненароком сів на нього. Розляглось несамовите скавучання, і пудель почав гасати по церкві; жук, уп’явшись йому в живіт, не розтуляв своїх щелепів. Пудель гасав по церкві зі швидкістю світла, а потім вискочив на коліна свого хазяїна. Усі в церкві ледве стримували сміх. Навіть проповідь довелось перервати, а коли вона закінчилася, всі полегшено зітхнули. Том Сойєр повертався додому веселий, вирішивши, що можна знайти задоволення й у молитві, коли тільки внести в неї деяку різноманітність.

РОЗДІЛ ШОСТИЙ

ТОМ ЗНАЙОМИТЬСЯ З БЕККІ

В понеділок уранці Том Сойєр почував себе нещасним, бо не хотів йти до школи. Він подумав, що добре було б захворіти і не піти до школи. Живіт його не болів, тому він подумав, що можна пожалітися на зуб, який хитається. Том уже збирався застогнати, але згадав, що тітка може вирвати зуб. Хлопець пригадав розповідь якогось лікаря про гангрену, а у нього саме був хворий палець на нозі.

Том заходився стогнати, щоб розбудити Сіда.