Стислий переказ, виклад змісту

Оксана Думанська

Школярка з передмістя

Стислий переказ, автор переказу: Світлана Перець.

Авторські права на переказ належать Укрлібу

Розповідь ведеться від першої особи – дівчини-старшокласниці, імені не вказано

Щоденник, дописаний з уяви

НАСАМПЕРЕД

Зараз Школярка уже студентка, живе у Данії і вчиться на піарника з екологічних проблем. Дівчина мусить підробляти в одній приватній фірмі, щоб згодом в ній же й мати пристойну посаду.

Колись бабуся привчала її до щоденника, мотивуючи це тим, що дівчина повинна розвивати писемний стиль. Школярці не дуже хотілося записувати ввечері пісні шкільні події, але бабусю не слухатися було неможливо, бо вона завжди мала рацію.

Зараз, знайшовши того щоденника серед своїх перших поетичних спроб, конспектів і шкільних творів, дівчина мало не ревіла. Їй надоїли студентські вечірки, легкі наркотики і подорожі автостопом. Тепер вона гортає сторінки своїх записів і наповнює їх призабутими відчуттями…

ПОЧАТОК ВЕРЕСНЯ

Одного понеділка у дівчини з класною керівничкою стається конфлікт. Вчительці не подобаються негритянські кіски дівчини, а Школярка каже, що вона не долар, щоб усім подобатися. І тут почалося… Вчителька згадала про Школярчину маму, яка вже 6 років працює в Греції: “Твоя мама там заробляє гроші, а ми тут за копійки вчимо таких сиромудрих, як ти! І ніякої подяки!..” Дівчина знала, що мамі там нелегко. Вона доглядала стару пані, яка щоранку купалася в морі за будь-якої погоди. Мама мусила плавати зі старою і застудила нирки.

Школярка порадила вчительці також поїхати в Грецію… Вчителька написала в щоденнику зауваження. Дівчина жила з бабусею, і у них була домовленість: бабуся зауважень не читала, а дівчина все їй казала так, як є. У бабусі на школу була алергія, бо вона сама колись вчителювала. Їм обом не подобалося те, що відбувалося в школі: ніхто не вчився, а просто відвойовував “бали”; кожен уже визначився із майбутнім, тому зубарив з репетиторами потрібні предмети, а на уроках нудьгував; голова батьківського комітету дзвонив до бабусі і просив на збори, щоб “поговорити про оцінки”; сину завуча ставили гарні оцінки, хоч знання його не перейшли межі шостого класу. А директор школи мав приватний базарчик, був депутатом, тому запізнювався на уроки і виходив з них задовго до кінця…

Бабуся розуміє і любить онуку, їй тільки важко звикнути до одягу і макіяжу дівчини. Школярка любить свою бабусю, навіть співчуває, що мама підкосила її раннім шлюбом з тоді ще безвідповідальним татком дівчини. Бабуся мало не з пелюшок дбала про онуку, вийшла на пенсію за вислугою років, щоб дати молодому подружжю займатися кар’єрою.

Батьки дівчинки часто сварилися, якось мама вигнала батька. Він мусив йти до старої самотньої тітки, яка мешкала на сусідній вулиці в хаті, схожій на літню кухню. Він звідти й прийшов… Бабуся не любила тата, але співчувала йому. Коли була маленькою, Школярка й уявити не могла, що батько їх покине. Він працював, любив маму, і дівчинка почувалася щасливою. Та потім батька звільнили, він пішов до тітки, перебивався випадковими заробітками, їздив у Росію на заробітки, там відморозив пальці. Тато згодом розкрутився, возив від німців секонд хенд, непогано на тому заробляв і навіть допоміг бабусі відремонтувати будинок. Мама згодом поїхала на заробітки в Грецію.

Так Школярка лишилася удвох з бабусею. Мама надсилала їм щомісяця двісті доларів – цього вистачало, щоб у хаті було тепло, а в холодильнику повно.

ЩЕ ПОЧАТОК ВЕРЕСНЯ…

Усі сусіди вважали бабусю і дівчину поганими господинями, адже вони не засаджували город і не тримали птицю. Дівчинка з бабусею сіяли лише квіти. Їх покійний дідусь вважав, що у дворі має пахнути бузком та матіолою, а не пташиним послідом. Дівчина пригадувала, що в них були лише собаки: спочатку жовтава Ніка, потім великий чорно-білий пес. У ті часи Школярка мріяла завести сенбернара, бо по телевізору саме йшов фільм про Бетховена. Але тато купив дочці ротвейлера. І зараз вона жила з бабусею і собакою. Пес, розбещений увагою, спав біля бабусиного дивану, своєю потужною лапою відчиняв всі двері і не любив залишатися вдома сам. Хлопець дівчини вважав, що у собаки клаустрофобія. Школярка вважала, що собака потребував просто чоловічого спілкування. Адже тато рідко приходив, він же пішов від них.

Якось Школярка посварилася зі своїм хлопцем. Їй хотілось попити трохи крові, тому вона шукала причини. Такою причиною стала рівноправність чоловіків і жінок. Хлопець збирався їхати в столичну академію, бо з неї легше здиміти за кордон, вигравши грант. “Мої діти мешкатимуть у Флориді!” – говорив він бабусі. А дівчина, звичайна школярка з передмістя, не поспішала настільки глобалізуватися, щоб метушитися в черзі за американське громадянство. За чаєм внучка допитувалась бабусю про життя своїх батьків. Бабуся говорила, що тато почувався у них безправним, бо прийшов у чужу родину за зятя. А мама була зовсім молоденька, їй хотілося десь піти між люди, до своїх однокурсників, на вечірки. А тато стомлювався і волів добре виспатися, ніж десь іти.

СЕРЕДИНА ВЕРЕСНЯ

Мама телефонувала по ночах, бо так було дешевше. Її голос був завжди схвильований. За кільканадцять хвилин, як здавалося Школярці, вони говорили про другорядне. А дівчині так хотілося розповісти про конфлікти в школі чи про її (чи вже не її?) хлопця!.. Після нічних розмов бабуся і внука ворожили на картах.

Дівчина тиждень не розмовляла зі своїм хлопцем. І якось пішла на дискотеку зі своїм сусідом, який вчився на ветеринара. Вони ніколи особливо не товаришували, але якось випадково здибалися в місті і ледве запхалися у маршрутку. Вони опинилися притиснуті одне до одного, без будь-якої можливості вхопитися за поручні, тому хлопець обійняв дівчину.

На дискотеці усі були здивовані появою Школярки зі студентом-ветеринаром. Він був красивий, широкоплечий, його батьки були заможними. Колишній хлопець прийшов пізніше і, побачивши дівчину з новим хлопцем, почервонів і пішов додому.

Дорогою додому Школярка відчувала, як у ній все горить. Хлопець поцілував її біля воріт і сказав: “Яка ти ще мала!”. “Це такий ґандж?” — спромоглася дівчина на іронію. “Але ж мудра! — засміявся сусід. — Добраніч!” Бабуся зустріла дівчину і відразу все зрозуміла, бо обличчя внучки було червоне. Цілу ніч дівчина не спала, уявляла своє майбутнє з цим хлопцем.

Стислий переказ, автор переказу: Світлана Перець.

Авторські права на переказ належать Укрлібу

ПОЧАТОК ЖОВТНЯ

У школі вчителька української мови (дівчина називає її украля) влаштовує пробний переказ тексту з творчим завданням. Такий переказ має бути на випускних іспитах. Школярці не сподобався текст, бо це були роздуми, а в творчому завданні потрібно було роздумувати над долею рідного краю. Дівчина наважилася написати таке: “Про долю рідного краю зараз більше думають ті українці, що поїхали наймитами по всьому світу, бо якби вони сиділи дома без роботи, то їхні родини пішли б жебракувати…” Школярка знала, що на іспит принесуть збірники з текстами переказів, учні їх дружно куплять, а потім спишуть потрібний переказ. Тільки над творчим завдання треба буде подумати, але до цього ще є час.

На перерві Школярка помирилася з подругою, яка тоді на дискотеці напрошувалася йти до дому разом з Школяркою і ветеринаром, мовляв, у хлопця було вже багато дівчат, тому він небезпечний. До дівчат підійшов колишній хлопець Школярки. В душі дівчина відчувала над ним якусь зверхність, бо дивилася на нього, а думала про іншого. Їй здавалося, що нарешті переживає те, про що читала в грубих книжках.

Після уроків увесь клас просив кєру звозити їх в Карпати. Але вчителька відмовилася, бо учням треба думати про навчання.

Школярка бувала на морі частіше, ніж в Карпатах. На море вона їздила кожного літа з мамою. За тих десять днів вони могли наговоритися. А якось на морі мама познайомилася з якимось греком. Він подорожував по світу, і тут не міг заплатити за якісь сувеніри, бо хитрун-продавець намагався з нього здерти більше, ніж коштували дрібнички. Мама втрутилася і заговорила по-грецьки. Грек був здивований, коли дізнався, що мама знає ще англійську і трохи німецьку. Вони довго говорили, а Школярка не могла зрозуміти про що. Другого дня грек приніс вино і букет. Згодом мама пояснювала дочці, що це знайомство корисне, бо чоловік може допомогти знайти їй в Греції кращу роботу, наприклад, гувернанткою.

Засинаючи того дня, Школярка подумала, що мамі зовсім не легко на заробітках. Дівчині стало жаль, що вона витрачає мамині гроші. Вона заревіла вголос. Перелякана мама кинулася до неї. Дівчина не призналася, чому плаче.

СЕРЕДИНА ЖОВТНЯ

В колишнього хлопця дівчини була така ж сама біда: його мама працювала у Польщі. Раніше вона була медсестрою, але платня була мізерна. А за кордоном вона влаштувалася у приватну клініку. Платили їй значно менше, ніж полякам, але більше, ніж в Україні. Вона хотіла, щоб син пішов у медінститут, але він хотів стати психологом.

Школярка ж мріяла стати журналісткою. До того ж, якось її бабуся говорила мамі, що дівчина стовідсотковий гуманітарій.

Три дні сусід не давав про себе чути. Школярка навіть поїхала в місто, гуляла, але хлопця не зустріла. У школі їй було нудно і навіть не хотілося туди ходити.

Якось прийшов батько і розповів, що одружується. За якусь мить дівчина встигла зненавидіти незнайому жінку. Їй було шкода тата. Бабуся пояснювала внучці, що батьки давно розлучені, обоє мають право на шлюб. Цілу ніч дівчина проридала біля бабусі. А та говорила, що для батька так краще, бо його дружина має власну невелику квартиру, і вона ще зовсім молода жінка. На два роки старша за маму.

ЩЕ ЖОВТЕНЬ…

Подруга заспокоїла Школярку, говорячи, що батько дійсно заслуговує на краще життя, бо зовсім не старий. Школярка заспокоїлася. І навіть перестала думати про сусіда. Та він нагадав про себе у суботу, запросивши в нічний клуб.

Дівчині довго довелося вмовляти бабусю відпустити її. Бабуся допомогла вибрати одяг. Це вперше Школярка йшла з дому так пізно. Хлопець приїхав за нею на машині. У нічному клубі було зовсім по-іншому, ніж на дискотеці: напівголі дівчата вели себе дуже розкуто.