Стислий переказ, виклад змісту

Я на сторожі коло їх

Поставлю слово.

Т. Шевченко

Мовчки предки наші в полі

Мовчки спочивають,

Тільки чорнії могили

З вітром розмовляють.

Спочивають, дожидають

Праведного суду,

Що судити Україну

Рідне слово буде.

Вже судили княжі суди, та правда утікала з тих судів. За маєтки продавалася з радістю воля, насипалися могили — пам’ять про “безголов’я”. А неправду саджали поруч себе до столу. Тепер же маємо чекати суду.

Рідне слово, божа правдо!

Як мала дитина,

Тебе стала промовляти

Хирна Україна.

Промовляє — оживає,

Згнічений морозом,

Непозичений у німця

Український розум.

Люди тепер схаменуться і повернуться до рідного слова, рідна тоді буде їм і правда, вона запанує скрізь.

В дусі правім будем вічно

Об тобі молитись,

Духом правди з ворогами,

Поки духу, битись.