Стислий переказ, виклад змісту

1965 рік, Провесінь, Надмор’я

Борис Отава — професор і доктор історичних наук, відпочиває в санаторії. Там він познайомився з інжерером, поетом, лікарем. Щодня вони зустрічалися в кафе “Ореанда” щоб поспілкувтися, іноді просто помовчати і випити кави. Одного разу Отава познайомився там з московською художницею Таєю “Була вона ще зовсім молода, висока, міцно, але приємно збудована, мала лукаво вигнуті уста і різнобарвні очі, стриглася під хлопця, носила завжди обтислі светри і туристські штани з еластику”.

Спочатку він був абсолютно байдужим до художниці, танців, знайомств, любовних розваг. Але перед від’їздом, коли він йшов з кафе в санаторій, його наздогнала Тая і попросила, щоб він повернувся в “Ореанду”. Він відмовився і вони разом пішли в санаторій. Тоді він зрозумів, що ця художниця зовсім не схожа на інших жінок, вона вміла “читати” його думки, вгадувати бажання, вона назавжди зламала його характер одним тільки вчинком.

Рік 992, Великий сонцестій, Пуща

Того дня народився Сивоок. Жив він з дідом Родимом, який завжди мовчав і “ліпив свої посудини”, іноді статуетки давніх слов’янських богів. До них приїжджали купці, які купували богів і посуд. Так і жили вони. Сивоок допомагав дідові, а він навчав його всьому, що знав.

Одного дня до їхньої хижини прийшов чоловік зі срібним хрестом на шиї. Він хотів щоб дід Родим прийняв християнську віру, а статуетки богів знищив. Дід хотів їх захистити, і його вбили. Сивоок втік.

Він довго блукав у пущі, а потім вирішив піти до Ситника — медовара, який часто заходив до них. Там він познайомився з його донькою — Величкою, в яку згодом закохався. Він пообіцяв принести для неї з пущі синю квітку. Тож він втік знову в пущу, де познайомився з Лучуком, який стріляв з лука, але він знову вирішив повернутися в неволю до Ситника, щоб принести Величці квітку. Ситник і його слуга побили хлопця, а квітку затоптали, але він і цього разу втік у пущу. Там його чекав Лучук, щоб Сивоок показав йому тура, якого він поранив.

1941 рік, Осінь, Київ

У Київ прийшли фашистські окупанти. Усі, хто не встигли евакуюватися потрапили у концентраційний табір. Серед них був і професор Гордій Отава, якого розшукував штурмбанфюрер Адальберт Шнурре — професор, колишній колега Отави. Ніхто з полонених не виказав професора, але він сам викрив себе, коли побачив свого сина Бориса.

Рік 1004, Весна, Київ

Сивоок із Лучуком прийшли в Київ. Вони були вражені неймовірною красою міста, а найбільше їх увагу привернула Церква Богородиці. Сивоок навіть навчився хреститися щоб туди потрапити. Там він побачив усі барви, вичаровані колись дідом Родимом. Вони познайомилсь із хмизоносцем, купцем Какорою. Какора приголомшений небаченою силою і вправністю хлопців взяв їх до себе сторожами.

1941 рік, Осінь, Київ

Професор Шнурре сказав, що хоче допомгти Отаві, він привіз його додому. Двері відчинила баба Галя, яка благала його втікати з міста, але тепер він не може цього зробити.

Під час евакуації Гордій потрапив у число “нетранспортабельних” учених. І тому він залишився рятувати свою унікальну колекцію староруських ікон а також Софію Київську. Для цього йому потрібно було багато піску. Він шукав місце щоб хоча б сина врятувати, але те місце зайняв Бузина, якого Отава зненавидів ще три роки тому. Це сталось тоді, як його колега професор Паливода підготував до видання альбом з софіївськими і михайлівськими мозаїками. Але Паливоду оголосили ворогом народу і альбом не могли видати, адже в передмові була написана його фамілія. Отаві запропонували написати свою фамілію, але він відмовився. Тоді Бузина повідомив, що йому теж запропонували написати свою фамілію, і він погодився.

Тепер він схаменувся, зрозумів, що таке війна. Професор поїхав у Васильків до сестри його колишньої дружини для того, щоб сховати там Бориса, але було занадто пізно. Їх впіймали фашисти. Борис втік, а батько потрапив у полон.

У вікні Отава побачив сина і подав знак, щоб той ішов до нього, що небезпеки немає. Але виявилось, що це була пастка, Бориса впіймали есесівці. Отава в розпачі побіг до професора Шнурре і благав, щоб той допоміг визволити сина. Шнурре допоміг.

Рік 1004, Літо, Радогость

Какора забрав з собою Лучука й Сивоока. Йшли вони лісом. Хлопці знову планували втечу, але випадково почули, що перший поплічник купця Джурило замислив тяжку зраду. Вони вирішили зіпсувати їхні плани і сказати про це Какорі. Купець сплутав Лучука з Джурилом і вбив його. Так Сивоок втратив ще одну найдорожчу йому в світі людину. Він змушений був далі йти з купцем.

Прийшли вони в місто Радогость, яке так сподобалось Сивоокові, що він захотів залишитись. Там він побачив статуї богів такі, як колись робив дід Родим і споруду у вигляді писанки (житло богів). Він познайомився з тіткою Звениславою, яка навчила його “пізнавати не тільки поверхню, але й душу барв”. Тепер він знав, що барви, як люди, мають різні емоції — це не просто кольори. Сподобалась йому там найгарніша дівчина в місті — Ягода, але він все ж не зміг забути Величку.

Одного дня в Радогость прийшла дружина Володимира Великого з Какорою. Вони вимагали щоб усі прийняли християнство, але жителі міста не скорилися і за це дружинники спалили Радогость, а на місці, де стояв храм язичницьких богів збудували церкву. Сивоок потрапив у полон.

1941 рік, Осінь, Київ

Два дні відпочивав професор Отава у своєму будинку. Потім його забрали в гестапо на допит і примушували підписати, що він залишився в Києві щоб вести підривну роботу проти німців. Знову втрутився штурмбанфюрер Шнурре і його відпустили.

Він запропонував зустрітися в Софії Київській і обговорити його подальшу професорську діяльність. Отава прекрасно розумів, що Шнурре не просто так йому допомагає і передчував, що довго він не протримається. Він дуже хотів, щоб його справу продовжили, тому почав розповідати Борисові про Сивоока.

Рік 1015, Передзимок, Новгород

У Новгороді з матір’ю Рогнідою жив син великого князя Володимира — Ярослав. Від народження він мав вивихнуті ноги і не міг ходити. Вилікував його і поставив на ноги пестун Будий. З чотирьох років навчався грамоти, а згодом усвідомив, що він найрозумніший в сім’ї, навіть розумніший за батька. З того моменту він уперше подумав, що згодом повинен панувати в цій великій землі.

Спочатку Ярослав князював у Ростово-Суздальській землі, але коли Володимир побачив його успіхи, нарік його князем Новгородським після смерті Вишеслава. Він сподівався, що Добрині не поступляться своєю владою і вб’ють його так, як вбили Вишеслава. Посадник Коснятин підбурив молодого князя готуватися йти в похід проти батька.

Якось у лісі він побачив дівчину Забаву. Ярослав відразу закохався в її незвичайну свіжість, незайманість, чистоту.

Рік 1014, Літо, Болгарське царство

У Какори Сивоок зазнав страшенних мук і, нарешті, йому вдалося втекти. Він потрапив Болгарське царство, де пішов у монастир і прийняв хрещення, навчився оздоблювати книги і писати ікони. Тепер його звали Божидар.

На той час Богларське царство воювало з Візантією. Війна розпочалася через те, що ромейські імператори пообіцяли віддати заміж свою сестру Анну за Івана-Владислава — сина Аарона Мокрого (болгарський цар), а насправді віддали її заміж за Володимира Великого.

Через чотири роки Василій Другий прийшов з війском у Средець. Жителі на чолі з братом Аарона Самуїлом вчинили найзапекліший опір. Аарон зрадив Самуїла і втік. Сивоок разом з іншими ченцями вирушили на допомогу болгарському цареві, але було занадто пізно. Болгари програли. Сивоок потрапив у полон. Тисячу полонених повезли в Константинополь.

Рік 1014, Літо, Болгарське царство

У Какори Сивоок зазнав страшенних мук і, нарешті, йому вдалося втекти. Він потрапив Болгарське царство, де пішов у монастир і прийняв хрещення, навчився оздоблювати книги і писати ікони. Тепер його звали Божидар.

На той час Богларське царство воювало з Візантією. Війна розпочалася через те, що ромейські імператори пообіцяли віддати заміж свою сестру Анну за Івана-Владислава — сина Аарона Мокрого (болгарський цар), а насправді віддали її заміж за Володимира Великого.

Через чотири роки Василій Другий прийшов з війском у Средець. Жителі на чолі з братом Аарона Самуїлом вчинили найзапекліший опір. Аарон зрадив Самуїла і втік. Сивоок разом з іншими ченцями вирушили на допомогу болгарському цареві, але було занадто пізно. Болгари програли. Сивоок потрапив у полон. Тисячу полонених повезли в Константинополь.

Рік 1014, Осінь, Константинополь

По дорозі до Константинополя Сивоок розповідав полоненим про місто, ярмарок, коней. Він знав, що там осліплять, але нікому про це не казав. Коли вони прибули на місце, їх розділили на десятки і вже почали виконувати наказ. Сивоок міг врятуватися, адже він не болгарин. Кат вже наближався до його очей і раптом впав на землю. Люди подумали, що це знак і просили помилувати Сивоока “Білого болгарина”. В останній момент імператор змилостився над ним.

Його взяли конюхом в імператорську конюшню, але коні не переносили його. Тож його відпустили. Він познайомився з майстром Агапітом, який запропонував йому стати його учнем чи антропосом і познайомив з Міщилом — земляком Сивоока. Агапіт викупив його в імператора і навчив оздоблювати храми.

1942 рік, Зима, Київ

Гордій Отава тепер точно знав, що добровільно він більше нікуди не піде. І штурмбанфюрер Шнурре теж розумів, що в Софію сам він не прийде, тому сам пішов до Отави і розкрив свої справжні наміри. Він повинен був грабувати храми, музеї, вивозити всі цінності в Німеччину, а Отава йому потрібний для того, щоб він показав йому унікальні фрески в Софії Київській. Гордій не міг цього зробити.

Кума баби Галі з Літок розповіла, що радянські війська розбили фашистів під Москвою. Гордій попросив, щоб кума з Літок гляділа Бориса, якщо з ним щось станеться.

Професор Отава сказав, що погодиться на пропозицію Шнурре, якщо огляне Софію і переконається, що їй не завдано ніякої шкоди. Професор погодився, адже це був єдиний вихід хоч якось спробувати вберегти храм, працювати він повинен був з німецькими реставраторами.

Рік 1015, Середліття, Новгород

Ярослав готувався до війни, шукав прибічників, але він не міг не думати про Забаву.