Стислий переказ, виклад змісту скорочено

Розповідь ведеться від першої особи, хлопця на ім’я Джім Гокінс. У четвертій частині, в розділах 16-18, розповідь веде лікар Лівсі

Присвячено Ллойдові Осборну

ЧАСТИНА ПЕРША

СТАРИЙ ПІРАТ

На прохання своїх друзів Джім Гокінс береться за перо і повертається думками до тих часів, коли у його батька був заїзд “Адмірал Бенбов” і під їхнім дахом оселився старий моряк з рубцем від шаблі на щоці. Цей чоловік прибув у заїзд з моряцькою скринею і часто сновигав берегом бухти або вибирався на скелі зі своєю підзорною трубою. Вечорами він сидів у світлиці й попивав ром. Щоразу, повернувшись з прогулянки, він запитував, чи не показувалися біля заїзду які-небудь моряки. Якось він попросив Джіма стежити, чи не йде до заїзду одноногий моряк. Усі називали цього моряка капітаном. Він часто любив співати пісню “П’ятнадцять хлопців на скрині мерця…”. З його слів випливало, що він прожив усе життя серед найзапекліших розбишак, які будь-коли виходили в море.

Якось батько Джіма дуже захворів. До хворого приїхав доктор Лівсі. Між доктором і капітаном виникла суперечка, бо саме коли капітан співав, Лівсі не мовчав, а говорив з якимось чоловіком. Та доктор швидко поставив капітана на місце, бо був не лише лікарем, але й місцевим суддею і, побачивши ніж у руках моряка, пригрозив слідкувати за ним.

Одного січневого ранку, коли капітан пішов на прогулянку, у заїзд прийшов чоловік, на лівій руці якого бракувало двох пальців. Він почав випитувати Джіма, чи тут живе його приятель Білл. Виявилося, що капітан, це і є Білл. Коли капітан повернувся, то дуже налякався, побачивши цього чоловіка, якого називав Чорним Псом. Чоловіки про щось сперечалися, потім билися. Капітан поранив Чорного Пса, і той втік. Після цього капітан Білл сказав Джіму, що мусить забиратися звідси, але раптом впав на підлогу. У той час в заїзді був Лівсі. Він привів капітана до тями і попередив, щоб не пив так багато, бо помре.

Хворий капітан розповів Джіму, що за його скринею полюють, а йому скоро дадуть чорний знак. Чоловік просив хлопця кликати на допомогу Лівсі, якщо тут з’явиться Флінтова зграя. Того ж дня помер Джімів батько, і хлопець зовсім забув про слова капітана.

На другий день після похорону батька Джім вийшов на поріг і зустрів сліпця, що намацував дорогу ключкою. Сліпий попросив провести його в заїзд. Та тільки хлопець взяв його за руку, як чоловік стис Джімову руку і наказав вести до капітана Білла. Джім мусив скоритися. Сліпий передав капітану чорний знак і забрався геть. Капітан поглянув у присутності Джіма на чорний знак, де було написано, що в нього залишився час до 10 години вечора. Капітан хотів тікати, але впав і нагло помер від апоплексичного удару.

Джім розповів матері все, що знав. Вони зрозуміли, що залишатися в заїзді небезпечно, тому вирішили шукати допомоги в сусідньому селищі. Була уже ніч, коли вони бігли туди. Та у селі всі боялися піратів, тим більше, там уже чули про невеличке суденце в затоці Кіттова Дірка. Джімова мати вирішила вернутися і відкрити скриню, бо капітан не заплатив їй за проживання у заїзді. Селяни дали Джіму набитого пістоля на випадок нападу, а один юнак поїхав верхи до лікаря по допомогу.

Хлопець з матір’ю вернулися в заїзд і зачинили двері та віконниці. На шиї капітана вони знайшли ключ і відімкнули скриню. Крім всякої всячини, вони знайшли пакет з документами та мішок з монетами всяких країн. Мати хотіла відрахувати і забрати тільки те, що належало їй. Раптом вони почули стукіт сліпцевої ключки на замерзлій дорозі. Та він не зміг відкрити замкнених дверей і пішов геть. Згодом надворі пролунав короткий приглушений посвист, і мати з Джімом вирішили тікати. Хлопець прихопив з собою пакет з документами. Як тільки вони відбігли, то побачили ватагу, яка посунула в заїзд. Джімова мати зомліла від страху, і хлопець поклав її під мостом біля струмка. Сам Джім сховався за кущем вербняку і почав спостерігати. Ватага на чолі зі сліпцем, якого кликали П’ю, шукала пакет з документами. Скоро за піратами примчали вершники митної служби. Усі пірати втекли, але П’ю залишили напризволяще. Сліпий потрапив під копита коня і загинув. Вершники подалися до Кіттової Дірки, але пірати встигли відпливти в море.

Джімова мати невдовзі прийшла до пам’яті. Містер Данс, начальник митниці, повернувся з Джімом до заїзду, де був страшенний розгардіяш. Джім сказав, що пірати, напевно, шукали папери. Хлопець вирішив віддати документи доктору Лівсі.

Лікар на той час перебував у сквайра, містера Трелоні. Начальник митниці привіз туди хлопця і розповів джентльменам про все, що сталося. Лівсі і Трелоні відправили Данса виконувати свої обов’язки, а хлопця залишили. З розмови лікаря і сквайра Джім довідався, що Флінт — найкровожерніший пірат з усіх, що будь-коли плавали по морях. Сквайр вважав, що пірат мав багато грошей, і саме їх шукають ті пройдисвіти, що влаштували розгардіяш у заїзді.

У присутності Джіма доктор Лівсі відкрив пакет з документами. Усередині були дві речі: зошит і запечатаний конверт. Зошит виявився своєрідною бухгалтерською книгою, у якій пірат Біллі Бонс записував свої прибутки з потоплених кораблів та пограбованих міст. У конверті була детальна карта якогось острова з координатами його розтішування. Найбільше впадали в око три хрестики червоним чорнилом: два у північній частині острова і один у південно-західній. Біля цього останнього хрестика було написано: “Більша частина скарбу тут”.

Сквайр вирішив їхати до Бристоля, щоб дістати найкраще судно, на якому він разом з Лівсі і Джімом попливе шукати скарби. Лівсі погодився пливти на острів, але попросив Трелоні нікому не розповідати про скарби.

ЧАСТИНА ДРУГА

КОРАБЕЛЬНИЙ КУХАР

Поки Трелоні вирішував усі питання, Джім жив у його садибі під опікою старого доглядача дичини Тома Редрута. Хлопець багато годин просидів над картою і вивчив її до найменших подробиць.

Через кілька тижнів з Бристоля надійшов лист від містера Трелоні. Він писав, що судно з назвою “Еспаньйола” придбано й споряджено. Також Трелоні писав, що зовсім випадково зустрів старого моряка без ноги, якого найняв кухарем на шхуну. Звуть його Довгий Джон Сілвер. Разом з Сілвером містер Трелоні за кілька днів дібрав команду справжніх моряків. Довгий Джон навіть порадив позбутися двох із шести чи семи чоловік, що сквайр найняв передше. Джон Трелоні згадував у листі і про капітана, якого знайшов його друг Блендлі. Капітан не надто подобався сквайру.

Наступного дня Джім попрощався з матір’ю. Вона була у доброму здоров’ї і непоганому настрої. Сквайр на власні кошти полагодив усе поламане в заїзді і найняв хлопчину, щоб допомагав жінці на час відсутності Джіма. Попрощавшись з матір’ю, Джім з Редрутом поїхали до Бристоля. Лівсі уже чекав там.

Джім познайомився з Довгим Джоном Сілвером, який мав шинок “Підзорна труба”. Ліва нога в Сілвера була відтята по саме стегно, тож він ходив з милицею. Після перших слів про Довгого Джона в листі сквайра Джім потайдуші подумав, чи це не той самий одноногий моряк, якого так боявся капітан Білл. Та Сілвер був охайний і привітний, тому сумніви хлопця розвіялися. Деякі підозри у Джіма виникли, коли в шинку Сілвера він побачив Чорного Пса. Той, побачивши хлопця, відразу втік. Та Сілвер сказав, що не знає цього чоловіка. Трелоні і Лівсі шкодували, що Чорний Пес вислизнув, але Довгому Джону довіряли.

Коли Джім, Лівсі і Трелоні пішли оглядати шхуну, капітан Смоллет зустрів їх і висловив незадоволення. Йому не подобалася команда, яку знайшов Сілвер, бо навіть останній матрос на судні знав про скарби і карту. Штурман Ерров, якого теж знайшов Сілвер, теж не подобався капітану, бо занадто багато попускав команді і пиячив. Лівсі добре розумів капітана, який просто хотів, щоб не розголошували справи й боявся заколоту. Коли все почали робити так, як хотів капітан, Довгий Джон висловив невдоволення. Капітан швидко поставив його на місце, наказавши йти у камбуз, де і було місце кухаря.

Коли шхуна вийшла у море, Довгий Джон, якого ще називали Тулуб, на радощах утнув пісню “П’ятнадцять хлопців на скрині мерця…”. Джім відразу згадав покійного капітана Білла.

Подорож виявилася дуже вдатною. Але все-таки сталися деякі неприємні події. Штурман Ерров виявився п’яницею, і якось буряної ночі зник з корабля. Капітан вважав, що п’яний Ерров впав за борт. Досвідченим, вправним, але й хитрим був стерничий Ізреєл Гендс. Він дуже приятелював з Довгим Джоном Сілвером. Сам Джон чудово справлявся зі всіма обов’язками, хоч мав лиш одну ногу. Сілвер вмів гарно говорити і кожному вмів прислужитися. З Джімом він завжди був ласкавий. Хлопець часто заходив до нього в камбуз, де у клітці сидів папуга, якого звали Капітан Флінт. Папуга часто торохтів: “Піастри! Піастри! Піастри!”.

Одного вечора Джім пішов на палубу, щоб витягти собі з діжки яблуко. Оскільки на дні лишилось лиш одне яблуко, хлопець заліз у діжку. Там він несподівано підслухав розмову. Говорили Довгий Джон і один з матросів. Джім зрозумів зі слів Сілвера, що той — старий пірат, який плавав з Флінтом, і знає Чорного Пса та П’ю. Виявилося, що більшість з команди корабля — пірати, а Джон спокушає тих, які ще не перейшли на їхній бік. На палубі був також Ізреєл Гендс. Він хотів якнайшвидше вбити капітана Смоллета, лікаря, сквайра і його людей. Довгий Джон просив почекати, бо капітан веде судно, куди треба, а лікар зі сквайром мають карту. Та коли скарби будуть знайдені, а судно відправлятиметься назад, пірати позбудуться усіх своїх ворогів.

Раптом на палубі зчинилася метушня, бо вартовий побачив попереду землю. “Еспаньйола” підпливала до Острова Скарбів. Джім непомітно вислизнув з діжки і повідомив Лівсі, що є жахливі новини. Поки вся команда на палубі святкувала прибуття до острова і пила грог, капітан, лікар, сквайр і Джім пішли вниз. Хлопець переповів трьом джентльменам усю Сілверову розмову. Сквайр вибачився перед капітаном за недовіру, а містер Смоллет вирішував, що робити далі.