Стислий переказ, виклад змісту

Став багатий колись пан

Короля благати,

Щоб король йому зволив (1)

Воєводство дати.

А король йому й сказав:

“Відгадай три штуки,

Відгадаєш — тоді на!

А як ні — на муки!

Перша штука: скільки зір

В небі серед літа?

Друга штука: покажи

Середину світа!

Третя штука: угадай.

Що думати буду?

І от тобі цілий рік

Для того розсуду!”

Відійшов багач назад

Та так йому нудно!

Не вгадати — так біда,

А вгадати — трудно!

Сидить, плаче неборак,

Козак проїжджає…

“Чого плачете ви так?”

— Багача питає.

Той і каже, так і так!..

“Не журіться, діду!

Коли так, то я за вас

На відвіт (2) поїду!”

І палицю в руки взяв,

В кожух одягнувся,

Чорні вуса підбілив,

В чоботи узувся.

І чимдуж до короля.

Король поглядає.

“А що, пане, скілько зір?” —

З міною (3) питає.

А той поли ті підняв.

Чи як довелося.

“Стілько, — каже, — в небі зір,

Скілько тут волосся”.

Задумався сам король

Від сего відвіту.

“Ану, — каже, — покажи

Середину світу!”

А той палицю підняв.

Може, з піваршина,

Та в підлогу нею гуп:

“Отут середина!”

Почухався наш король,

Ще раз поглядає.

“Що ж я думаю тепер?”

— Козака питає,

“Думаєте, що я пан!”

“Або що за річі?”

“То ті річі, що не пан,

А козак із Січі!”

Здивувався наш король,

Подарував тому,

А козака відіслав

(1) Зволити — дозволити.

(2) Відвіт — відповідь

(3) Міна — специфічний вираз обличчя.

Критика, коментарі до твору, пояснення (стисло):

Співомовка С. Руданського “Козак і король” побудована на фольклорному сюжеті: тут і казкові елементи, і загадки, і легенди про кмітливість запорожців та їхню готовність завжди прийти на допомогу іншим. Козак виручив пана, замість нього відгадав загадки короля, давши дотепні відповіді. Як у казці, король виявився справі і нагородив козака.