Стислий переказ, виклад змісту

Побратались пан з Іваном,

По світі мандрують.

Разом їдять, розмовляють.

Разом і ночують…

На кожному через плечі

Висить по торбині.

Лиш пан таки у чемерці (1),

Іван у свитині (2)…

Ідуть вони дорогою,

Стали ночувати,

Аж задумав пан поганий

Хлопа (3) ошукати (4)…

Та й говорить до Івана:

“Знаєш що, Іване?

То нам варто б попоїсти!..”

“То що ж? їжмо, пане!..”

“Але знаєш що, Іване?

Починаймо з твої!

А як твоя спорожніє.

То тоді до мої!”

“Добре, пане!” — Іван каже,

Зняв свою торбину,

На травиці зеленії

Постелив свитину.

Попоїли таки добре:

Комара здушили…

Рано встали, до снідання

Торбину кінчили.

Прийшов вечір.

Знов у полі

Стали ночувати.

Вже панову отеє б торбу

Треба починати.

Але пан про те ні слова.

На землі лягає,

Кладе торбу під голови,

Хлопа замовляє:

“Що би ти робив, Іване, —

Став його питати, —

Якби тобі довелося

Таке поле мати?..”

“А що ж, пане, я орав би.

Хлібом засівав би

Та ходив би до Адесу (5),

Сіль і гроші мав би…”

“А що я — не так робив би.

Пан почав казати: —

Я казав би на сім полі

Місто збудувати…

Там би в мене стояв палац,

Там підряд крамниці.

Там перекупки з булками,

А тут дві різниці (6)…

Отоді приходь,

Іване, мене балювати (7)!..”

“Ет, спасибі, — Іван каже, —

Лучче будем спати!..”

Незабаром на все горло

Став Іван хропіти,

Незабаром коло него

Став і пан сопіти…

Тілько що пан заснув добре,

Іван підійнявся

Та до панської торбини

Як сам присотався (8)…

То і курку, і печеню (9),

І кавалок кишки (10) —

Все, що було у торбині.

Стеребив (11) до кришки.

Пробудився пан раненько.

Пропаща година!

І сам, бідний, хоче їсти,

І пуста торбина…

Розбуджає він Івана

Та й його питає.

А Іван стиснув плечима

Та й одповідає:

“А що ж, пане, та ж ви вчора

Місто будували:

Тут стояли дві різниці,

Там булки стояли!..

А по місті, звісне діло.

Собаки ходили!..

То вони-то вашу торбу,

Певне, стеребили!”

Посвистав (12) пан по торбині.

Нічого діяти!..

“Вставай, — каже, — вже, Іване!

Пора мандрувати”.

Пішли вони, ідуть степом,

Тяженько зморились…

Аж насилу перед вечір

До села прибились.

Відчиняють колової

Аж блукає гуска.

Іван гуску — та в торбину:

Є вже і закуска…

Повернули в пусту хату.

Гуску спорядили:

Общипали, обшмалили,

У піч посадили…

Але пан гадає знову

Хлопа ошукати.

“Знаєш, — каже, — що, Іване?

Ми лягаймо спати!

Та кому із нас присниться

Кращая закуска.

То вже ціла тому взавтра

Достанеться гуска!..”

“Та як спати, то і спати.

Не батька питати!”

Постелив Іван свитину

Та й лягає спати…

Але рівно в опівночі

Іван пробудився,

Із’їв собі цілу гуску

Та й знов положився.

Встає рано й пан голодний

Та й давай казати.

Як то він во сні до Бога

Ходив балювати,

Та якії там потрави (13)

Йому подавали.

Як його й самі святії

їсти припрошали…

“Ані слова! — Іван каже:

— Ваша правда, пане!

Я сам бачив, як ви їли

Якісь марципани (14)…

Та й дивлюсь, що не голодні.

Маєте закуску,

Та до печі помаленьку.

Та й стеребив гуску!..”

“Чи ж то правда? — пан питає.

— Всю із’їв, Іване?”

— “Та аби я так здоров був.

— Як всю із’їв, пане!..”

— Димом здимів пан із хати,

— А Іван озвався:

— “Хтів пан когось ошукати,

— Та й сам ошукався!..”

(1) Чемерка — старовинний чоловічий верхній одяг, пошитий у талію зі і кладками позаду.

(2) Свитина — старовинний довгополий одяг із домотканого грубого сукна.

(3) Хлоп — чоловік, хлопець (зневажливе).

(4) Ошукати — обдурити.

(5) Адеса — мається на увазі м. Одеса, куди чумаки їздили по сіль. її німця — м’ясна крамниця.

(6) Різниця – м?ясна лавка

(7) Балювати — бенкетувати

(8) Присотатися — узятися за що-небудь, припасти.

(9) Печеня — запечене або смажене м’ясо.

(10) Кавалок кишки — шматок ковбаси.

(11) Стеребити — поїсти.

(12) Посвистати — понишпорити, пошукати.

(13) Потрави — страви.

(14) Марципани — кондитерський виріб із мигдалем та горіхами.

Критика, коментарі до твору, пояснення (стисло):

Співомовка С. Руданського “Пан та Іван в дорозі” дуже нагадує народну казку. Пав вважав себе розумнішим за мужика, вигадував різні способи обдурити його, але кожного разу програвав сам. Тож мораль цього твору прозора й висловлена в останніх рядках: “Хтів (хотів) пап когось ошукати (обдурити), та й сам ошукався!”