Стислий переказ, виклад змісту скорочено

Одного ранку у Долині Мумі-тролів випав перший сніг. Це означало, що всі мумі-тролі скоро поринуть у довгий зимовий сон. От і зараз Мама Мумі-троля готувала усім ліжечка. Спершу вона планувала, що Чмих і Мумі-троль спатимуть в одній кімнаті, але син запротестував, бо Чмих страшенно хропів. Мумі-троль вирішив спати з Нюхмумриком, і Мама не перечила.

Родина мумі-тролів, усі їхні друзі та знайомі надзвичайно ретельно готувалися до довгої зими. Перед сном поїли ялинової глиці, побажали один одному “на добраніч”, почистили зуби, а тато позачиняв усі двері та віконниці. І тоді кожен ліг до свого ліжечка.

Розділ перший, у якому йдеться про те, як Мумі-троль, Нюхмумрик та Чмих знайшли капелюх Чарівника, як несподівано з’явилося 5 маленьких хмаринок і як Гемуль вигадав для себе нове захоплення

Одного чудового ранку на дах будиночка Мумі-тролів сіла зозуля і прокувала 8 разів. Проспавши 100 днів і 100 ночей, Мумі-троль прокинувся. Він одразу помітив, що Нюхмумрика нема. Мумі-троль підійшов до відчиненого вікна і зрозумів, що Нюхмумрик скористався мотузяною драбиною. Мумі-троль теж поліз вниз і вирушив на пошуки друга. Той був біля річки і грав на губній гармонії найвеселішу пісеньку “В усіх звірят кокарди на хвостах”.

Друзі раділи весні і дивилися на річку, якою раніше пускалися в мандри. Під час кожної такої подорожі знаходили нових друзів і приводили їх додому. Тато і Мама Мумі-троля доставляли кожного разу ліжечка та доточували обідній стіл для нових друзів. Отак будиночок Мумі-тролів став схожим на мурашник, де кожен робив усе, що йому заманеться, і ніхто не клопотався завтрашнім днем.

Нюхмумрик і Мумі-троль вирішили розбудити Чмиха, який завжди спав на тиждень довше, ніж усі. Друзі почали свистіти під його вікном: 3 звичайні посвисти й 1 довгий (що означало: є справа!). Чмих теж зліз униз мотузяною драбиною. Такі драбини звисали з усіх вікон, бо ходити сходами було марудно.

Нюхмумрик придумав зійти на вершину гори і скласти там кам’яну піраміду на знак того, що вони підкорили її першими. На вершині вони знайшли капелюх, високий чорний циліндр. Мумі-троль вирішив забрати капелюха і подарувати татові. Це був капелюх Чарівника, і друзі навіть не знали про те, що відтепер Долина Мумі-тролів стане місцем чарів та дивовижних подій.

Мумі-троль, Нюхмумрик та Чмих дали Мумі-татові капелюх, та він був трохи завеликий і налазив на очі. Мама сказала, що без капелюха у тата значно статечніший вигляд. Тож Тато сказав, що капелюх може виконувати роль кошика для сміття, а сам пішов писати свої Мемуари (велику книгу, в якій розповідається про бурхливу юність Мумі-тата). Першим сміттям, яке потрапило в капелюх, була яєчна шкаралупа, яку викинув Мумі-троль.

Коли нікого не було біля капелюха, яєчна шкаралупа почала перемінюватися. Справа в тому, що речі, які досить довго полежали у капелюсі, міняли свою форму – на яку саме, передбачити неможливо. Ціле щастя, що капелюх не пасував Татові Мумі-троля. Тато відбувся лише незначним головним болем. З яєчної шкаралупи утворилися п’ять маленьких кругленьких хмаринок.

Мумі-троль, Хропусь, Чмих і Нюхмумрик побачили хмаринки і дуже швидко осідлали їх. Хропусеві першому спало на думку, що ними можна кермувати. Розвага страшенно сподобалася друзям. Мумі-троль на своїй хмаринці навіть налякав Тата і Маму, але ті були надто зайняті своїми справами, щоб думати, звідки взялися хмаринки. Мама готувала запіканку і лише порадила синові бути обережним.

Під час гри на хмаринках Мумі-троль і Хропся з’ясували, що їм обом снився взимку бридкий тип у високому чорному капелюсі, який мав білі рукавички. Якийсь час вони мовчки розмірковували над дивними сновидіннями, поволі пропливаючи лісом. Тут вони знайшли засмученого Гемуля і довідалися, що він зібрав довершену колекцію марок. Тепер йому було дуже сумно, бо він не знав, що робити далі. Хропся запропонувала започаткувати цілком нову колекцію, збирати щось таке, чого Гамуль ще ніколи не збирав. Мумі-троль і Хропся помандрували на хмаринках далі і побачили першого метелика. Вони знали: якщо перший побачений навесні метелик жовтий, то літо буде веселе, якщо білий, то сподіватися треба просто спокійного літа (про чорних та брунатних метеликів ліпше й не згадувати). Метелик був золотистий, і Хропся вирішила, що літо буде чудовим. Повернувшись додому на обід, Мумі-троль і Хропся побачили, що Гемуль почав збирати найгарніший у світі гербарій.

Наступного ранку хмаринки зникли, а яєчні шкаралупки знову лежали на дні чарівного капелюха.

Розділ другий, у якому мовиться про те, як Мумі-троль перемінився на потвору і нарешті помстився Мурашиному Левові, а також про таємничу нічну мандрівку Мумі-троля та Нюхмумрика

Одного дня, коли над Долиною Мумі-тролів сіявся літній дощик, друзі вирішили погратися у хованки вдома. Щоб гарно сховатися, Мумі-троль натягнув на себе капелюха. Коли Чмих знайшов усіх, Мумі-троль ще трохи посидів і вийшов до друзів. Та ніхто його не впізнав! У чарівному капелюсі він перемінився на чудернацьке звірятко. Усе, що в ньому було кругленького, стало тонким, а все маленьке розрослося до неймовірних розмірів. А він сам не здогадувався, який у нього тепер вигляд. Коли друзі запитали, хто він такий, то Мумі-троль подумав, що це така гра. Він сказав, що його звати Король із Каліфорнії. Коли Мумі-троль назвав Мумі-троля пройдою, друзі не дозволили невідомій потворі ображати їхнього друга і гуртом наскочили на нього. Мумі-троль так розгубився, що й не думав оборонятися, а коли було вже надто пізно і з хати вийшла мама, він попросив її упізнати своє рідне дитя. Мумі-мама приглянулася і впізнала сина. Тієї ж миті Мумі-троль почав ставати самим собою.

Того ж дня Мумі-троль та Хропусь здогадалися, що капелюх має чарівні властивості. Друзі вирішили заманити в капелюх свого ворога, Мурашиного Лева, і переконатися у своїх припущеннях. Мумі-троль радів, бо одного разу Мурашиний Лев затягнув його Маму у вирву і засипав їй очі піском. Прихопивши з собою великого слоїка, друзі на піщаному березі моря створили пастку і голосно говорили про те, що мурашині леви слабаки. Тут з’явився Мурашиний Лев і просичав, що не слабак і вміє за три секунди закопатися в пісок. Друзі попросили його показати це вміння, показавши на місце, де закопали слоїка. Так Мурашиний Лев попався, і Мумі-троль та Хропусь понесли його додому.

Вдома Мумі-троль скликав усіх друзів, а потім Мурашиного Лева вкинули в капелюх і прикрили словником чужомовних слів. Спершу нічого не відбувалося, а потім словник почав морщитися. З крисів капелюха потекла вода, а чужомовним словам довелось рятуватися, дряпаючись на стіни. З капелюха виліз крихітний їжачок, скуйовджений і цілком мокрий. Друзі розреготалися, а їжачок почеберяв до дверей і далі до сходів.

Коли про подію розповіли Мамі й Татові Мумі-троля, вони поставилися до цього дуже серйозно і вирішили, що чарівного капелюха необхідно позбутися. Капелюх викинули в річку.

Увечері, коли всі вже полягали спати, Мумі-троль ніяк не міг заснути. Нюхмумрика ще не було. Зненацька під вікном почулося тихе посвистування, яке означало: таємниця! Нюхмумрик чекав під мотузяною драбиною. Мумі-троль спустився до нього і почув, що у річці вода стає червоною, бо там лежить капелюх. Друзі вирішили забрати капелюха і сховати. Раніше Нюхмумрик на нічні виправи вибирався сам, а тепер Мумі-троль дуже радів, що взяли і його.

На річці Мумі-троль спробував червону воду. То був морс. Мумі-троль дістав капелюх,і вони сховали його у печері Чмиха у найдальшому кутку. Нюхмумрик шкодував за хмаринками, а Мумі-троль був щасливий.

Розділ третій, у якому йдеться про те, як Ондатр вирішив знову стати пустельником, про його незвичайні пригоди, і про те, як родина Мумі-тролів потрапила на самотній острів гатіфнатів, де Гемуль ледве врятувався від вогню, і про велику грозу

Наступного ранку гамак під Ондатром обірвався, і він гепнув на землю. В усіх своїх нещастях він звинувачував родину мумі-тролів. Ондатр вирішив перебратися у печеру і жити там в самоті й спокої, але сказав Татові Мумі-троля, щоб у печеру двічі на день приносили їжу.

Діставшись печери, Ондатр відчув глибоке задоволення. У новому помешканні він знайшов чарівний капелюх, а коли лягав подрімати, то поклав туди свої вставні штучні щелепи, щоб не вибруднилися у піску.

Тим часом у будинку Мумі-тролів снідали, і Мама запропонувала відсвяткувати те, що вони позбулися клятого капелюха. Тато сказав, що всі вирушають у мандри, але пригадав, що мав занести їжу для Ондатра. Коли Мумі-троль і Нюхмумрик дізналися, що Ондатр у печері, то з жахом перезирнулися. Мама сказала, що вони влаштують виправу до моря, а попри те занесуть Ондатрові обід.

Мандруючи лісом, усі почули крик, а потім побачила Ондатра, який промчався повз, нестямно горлаючи. Ніхто не знав, що ж сталося, а Чмих припустив, що Ондатр був просто розлючений, бо йому не принесли їсти.

Подорожні простували до берега моря. Мумі-троль з Нюхмумриком вихопилися вперед, щоб зазирнути до печери раніше за всіх. Там стояв порожній Чарівний капелюх, а піщана долівка була густо змережана дивними слідами, ніби хтось по ній стрибав чи танцював. Так вони і не довідалися, що так жахливо налякало Ондатра, бо той категорично відмовився розповісти про це.

Товариство дісталося берега моря і знайшло чудову велику біло-зелену лодію, обшиту лиштвами, з вітрилами, веслами та рибацьким спорядженням на борту. Мумі-тато сказав, що це дарунок моря. Право назвати знахідку доручили Мумі-мамі, і їй найбільш вдалим іменем видалося “Пригода”. Друзі завантажили суденце своїми речами, і “Пригода” з напнутими білими вітрилами стрілою полетіла до виднокола.

Далеко в морі лежав самотній острів гатіфнатів, об високі скелі якого розбивалися пінисті хвилі прибою. Раз на рік гатіфнати збиралися на ньому напередодні своєї безконечної мандрівки довкола світу.